У період австрійського володарювання в Чернівцях добре розвивалися щотижневі базари.
В історичних документах Чернівці часто згадують не як місто, а як велику торговицю. Тут завжди було багато ринків, і завдяки їм місто могло розвиватися, адже сюди приїжджали купці не лише з ближніх міст, а й з багатьох країн. Можна було придбати продукти у місцевих селян, худобу з Молдавії, прикраси з Парижа, спеції з Туреччини. Перші ринки виникли в Чернівцях ще у XVII-XIX століттях. У той час фактично на кожній площі міста щось продавали: м'ясо, рибу, муку, дрова. Спершу базарним днем визначили лише понеділок. У міському статуті зазначалося, що очікувався непоганий грошовий збір з тих, хто приїздив на базари. Від збору звільнялися лише люди, які привозили товари власного виробництва.
Площі називали за видом товару
У 1789 році нормативно оформили правила роздрібної торгівлі, збільшили кількість базарних днів у тижні. Крім понеділка, на ринках стали торгувати також у середу та п’ятницю.
"У базарні дні всі майдани міста являють собою бадьору картинку, яка особливо приваблює національними костюмами сільських відвідувачів міста, – писав дослідник історії Чернівців Раймунд Фрідріх Кайндль. – Лише після закінчення базару дрібні торговці могли закуповувати те, що залишилося у селян. Купівля худоби повинна була протоколюватися й оформлятися шляхом видання посвідчення покупцю. Ціни на хліб повинні були бути стабільними. Пекарі, які випікали неякісний і менший за вагою хліб, повинні були піддаватися тілесному покаранню. Так само мала бути введена такса на м'ясо і необхідно було стежити, щоби воно у м’ясників завжди було свіжим. Нагляди за правильністю мір і ваг покладали на поліцію".
На багатьох вулицях міста діяли свої ринки. Так, серед найдавніших торгових майданів міста варто згадати Старий міський ринок, так званий Alten Markt, який розташовувався на однойменній площі, приблизно між Єврейською Верхньою (нині вулиця Шолом-Алейхема), Нижньою (пізніше Фонтанна, що вела в бік Фонтанної площі, тепер – частина вулиці Сагайдачного) та вулицею Кушнірською (нині – частина вулиці Сагайдачного в бік вулиці Руської), недалеко від Фонтанної площі.
Центральну площу міста (Ringplatz) розпочали використовувати як базарну ще в 1790 році до її впорядкування (наприкінці XVIII століття). Це тривало впродовж усього австрійського періоду аж до початку 1920-х років.
Міські площі мали назви, пов’язані з товаром, яким переважно тут торгували. Зокрема, Дров’яна площа (Holzplatz) отримала свою назву завдяки "Дров’яному" ринку, який спершу розташовувався тут. Пізніше, з 1819 року, коли звели в’язницю, площу перейменували на Кримінальну, а з 1875 року вона стала – "Аустріяпляц" (Austriaplatz). З часом дровами почали торгувати на площі Фердинанда (Ferdinandplatz) – це територія, де пізніше, у 1891-94 роках звели костел Серце Ісуса і на місці нинішнього торгового центру "Рязань".
На "Аустріяпляц" почали влаштовуватися щотижневі базари та щорічний Петрівський ярмарок.
Ще одним осередком торгівлі були Зернова площа (Getreideplatz) (на карті Чернівців поч. XIX століття – це територія між вулицями Сенкевича – нині Бандери, Університетською, Альтгассе – тепер Лесі Українки та Адама Міцкевича) і Рибна (Fischplatz) (пізніше перейменована в площу Єлизавети, Васілє Александрі, нині Театральна). Знову ж таки названі у зв’язку з видом товару, який на них продавався.
До речі, у радянські часи на Театральній площі відновили торгівлю рибою. Від початку 1960 року до 1973-1975-го тут діяв Рибний ринок. Він працював протягом робочого тижня, з понеділка до п’ятниці з 05.00 до 07.00. На ринку торгували свіжою рибою: річковою, озерною та привозною морською. Він користувався популярністю серед чернівчан. За свідченням очевидців, площу щоранку мили мильним розчином, щоби позбутися запаху риби, який тут регулярно з’являвся.
Із приходом Румунії закрили ринок перед мерією
Ярмарки і базари були вигідними для міського бюджету. За рахунок грошових зборів із ринків у середині 90-х років XIX століття у Чернівцях проклали водогін і каналізацію, трамвайну лінію, електрифікували місто.
Стало традицією влітку проводити Петрівський ярмарок, який тривав від 29 червня до 14 липня. Тут можна було придбати все, що завгодно, навіть предмети розкоші, які вартували великих грошей. Відвідувачів розважали музиканти та мандрівні артисти. Сюди приїжджали купці з Угорщини, Австрії, Німеччини, Румунії, Туреччини.
На ринках часто відчувалася нестача дрібних грошей, тому чернівецькі купці змушені були видавати "цидули з печатками" (бони), які пускали в обіг серед клієнтів.
Під час Першої світової війни базарна торгівля в Чернівцях переживала не кращі часи. Періодично діяв лише ринок на Аустріяпляц (нині – Соборна площа).
Із переходом Чернівців у 1918 році від Австро-Угорщини під владу Румунського королівства старі міські ринки продовжували залишатися осередками жвавої торгівлі. Проте з часом деякі з них зникли. Так, припинилася торгівля на площі Об’єднання (нині Центральна площа), де у 1924 році відкрили монумент та розбили дві великі клумби.
У квітні - травні 1937 року було заборонено торгувати на майдані Александрі (нині Театральна площа). Румунська влада наказала прибрати всі крамниці та палатки у зв’язку із закладенням споруди нового національного палацу і реконструкцією площі.
Постійно торгували протягом усього румунського періоду лише на площі Грігоре Гіка Воде, яку старожили називали по- давньому "Аустріяпляц".
Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книги "СZERNOWITZ: історичні вулиці, будинки та видатні особистості" (Леся Щербанюк, Ігор Мельник, Олег Любківський).
Фото з колекції Едварда Туркевича
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
