Військові та волонтери з Чернівців розповіли, як на фронті відзначатимуть Різдвяні свята.
Про це йдеться у публікації "МБ".
Уже другий рік чернівчанин Тарас МЕЛЕНЧУК, старший офіцер артилерійської батареї, святкує Різдво без своїх рідних.
- Торік у грудні ми були на навчанні в Естонії. Перші постріли з нових італійських гармат зробили першого січня, на Новий рік. А на Різдво, яке тоді ще святкували сьомого січня, завершували навчання і збиралися повертатися в Україну, – розповів артилерист. – Цього разу будемо святкувати на вогневих позиціях, де перебуваємо цілодобово. Та буде гарний стіл, дотримані всі традиції – це однозначно. Продукти видасть бригада, щось рідні з дому передадуть. Наші кухарі вже складають меню на Святий вечір. Гадаю, приготують усі 12 пісних страв. Будуть і кутя, і вареники, і грибна юшка.
А мені чомусь дуже забаглося червоної риби та ікри, яких давно не їв. Хоча ми сюди воювати прийшли, а не наїдатися (сміється, – авт.).
Тарас сумує за рідними, з ностальгією згадує, як святкував Різдво вдома.
– Мама, пов’язана хустиною, порається весь день на кухні: готує страви на Святий вечір. Тато їй допомагає. Я ганяю по місту, усе скуповую за списком, – з теплотою говорить. – Тато обов’язково кладе під стіл сіно і сокиру – ця традиція перейшла до нас ще від мого прадіда. Мама розставляє страви, запалює свічки. Увечері одягаємося у вишиванки, молимося, слухаємо службу Божу по телевізору. Спершу їмо кутю, а потім все інше. Багато спілкуємося, фотографуємося, знімаємо відео. Дуже душевна сімейна атмосфера. Спробую зателефонувати на Святий вечір або Різдво до рідних, якщо буде така можливість. Сумую дуже за ними. Та не можна піддаватися спогадам, треба бути максимально зібраним. Наразі я на війні, де багато викликів.
Боєць повертається до реальності. "Сьогодні відбили масивний штурм наших позицій. Зробили це досить успішно: противник навіть не встиг отямитися, як був швидко вщент розбитий. Росіяни йшли малими групами десь до 90 осіб, а повернулося щонайбільше 20. Ми надовго відбили їм бажання штурмувати наші позиції, – переконаний артилерист. – Хоча ворожі атаки відбуваються щодня, буває і двічі. Так що маємо багато роботи. Зазвичай, на свята росіяни стають активнішими. Гадаю, не буде винятком і Різдво. Та ми перебуваємо в постійній готовності. Фіксуємо будь-яке пересування противника й одразу відкриваємо вогонь. Зараз усе так налагоджено, що я можу заздалегідь передбачити плани ворога: де, коли і якими силами він збирається діяти. Плюс наші "пташки" повністю контролюють як сіру зону, так і те, що відбувається на окупованій території. Хоча дуже заважає погода: мжичка, туман. Важко всім – і людям, і техніці".
Напередодні різдвяних свят волонтер Василь НАЗАРКО поїхав до наших військових, які воюють на Лиманському напрямку.
– Привезли хлопцям продукти, теплі ковдри, куртки, взуття та багато іншого. Погода погана, сніг тане, болото… Ледве заїхали. Ситуація складна, постійно йдуть бої, – повідомив волонтер. – Та, попри всі труднощі, бійці збираються святкувати Святий вечір і Різдво. Сподіваються, що волонтери привезуть їм кутю та інші страви. Кажуть, що дуже хотіли б на свята бути з рідними, але зараз це неможливо. Минулими роками я постійно їздив на передову і на Різдво, і на Великдень. Завантажували великий бус різдвяними стравами. Були кутя, вареники, голубці, домашня ковбаса, копчена риба, завиванці.
Старший солдат взводу зв’язку Дмитро СІРМАН з позивним "Садгора" зараз перебуває на Авдіївському напрямку. Він теж збирається з побратимами відзначати Святий вечір.
– Дуже хочеться відчути дух Різдва. Головне, щоби цього дня було спокійно, щоб ворог не атакував, – зауважив військовий. – Мої рідні та церковна громада храму Петра і Павла ПЦУ із Садгори, де я старостою, передадуть різдвяні страви: кутю, вареники, голубці, рибу та інше. Завжди святкував Святвечір із родиною, а зараз буду з моїми братами по зброї. Зі мною служать хлопці з усієї України, є багато з Буковини та Чернівців. Запалимо свічку, помолимося, заколядуємо. Торік на Різдвяні свята я перебував на полігоні в Яворові на Львівщині. З дитинства люблю це свято. Я родом із Заставнівщини, наймолодший із чотирьох дітей. У нашій родині завжди дотримувалися традицій. Мама готувала на Святий вечір 12 пісних страв, пекла калачі й завиванці. Батько стелив сіно на підлогу, ставив під стіл різний сільськогосподарський реманент, щоби вродився гарний урожай, множилася худібка. Коли на небі з’являлася перша зірка, сідали вечеряти. На Різдво йшли всі разом до церкви, а ввечері я ходив із хлопцями колядувати.
Садгірець Дмитро Сірман воює з березня минулого року.
"Уже 22 місяці я на війні, – каже боєць. – Проходив навчання у Польщі. Забезпечуємо підрозділи ЗСУ сучасним засекреченим зв’язком. Були на різних напрямках фронту: Харківському, Сумському, Запорізькому. Зараз – на Авдіївському. Ситуація непроста, але тримаємося".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
