Іван Марусик ніколи не мріяв бути військовим, однак без вагань став до лав Збройних сил України, коли Батьківщині знадобився захист. Свій обов’язок виконував із гідністю. Був у строю до останнього подиху. Іван Марусик поліг у бою за свою країну, її свободу і незалежність.
Про це йдеться у проекті Незабутні: Буковина пам'ятає.
Іван Анатолійович Марусик народився 27 травня 2000 року в селі Кадубівці Чернівецького (тоді Заставнівського) району. Навчався в місцевій школі. Був веселим хлопчиком, усім допомагав.
Після закінчення 9-го класу вступив до Чернівецького ліцею автомобільного сервісу. Здобув спеціальність електрозварника та рихтувальника кузовів автомобілів. Професію свою дуже любив. Мріяв придбати власну машину. Працював будівельником, зводив багатоповерхівки в Чернівцях.
Певний період був за кордоном. Повернувся незадовго перед війною, щоб одружитися. Радісну подію було заплановано на 24 лютого…
Весілля все ж відбулося, та без урочистостей. Наречений так і не зміг одягнути свій святковий костюм, а наречена – білу сукню. Молоді скромно повінчалися, не влаштовуючи пишних застіль.
Після весілля Іван Марусик пішов боронити Батьківщину. 1 вересня 2022 року у нього народився первісток – син Максимчик, якого дуже чекав і любив. Захисник у цей час саме перебував на навчаннях у Великій Британії. Уперше зміг побачити і обійняти синочка, коли йому було вже 3 місяці. Сталося це на новорічно-різдвяні свята, під час відпустки.
20 січня Іван Марусик повернувся в свою військову частину. Проходив службу в Харківській області.
Іван був військовим парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини А1126, а саме заступником командира бойової машини – навідником-оператором. Загинув 3 лютого 2023 року. Життя Героя забрав ворожий артобстріл під час евакуації поранених в селі Червонопопівка Луганської області. Йому назавжди 22 роки.
"Нам його не вистачає, ми і досі не можемо змиритися та повірити в те, що Іван загинув і більше ніколи не прийде в рідний дім, який він так любив. Здається, що він ось-ось приїде у відпустку. Час після загибелі сина, ніби важкий страшний сон, який не закінчується... Ця реальність нас надовго вибила з колії. Іван був добрим, щирим, працьовитим, життєрадісним та товариським. Мав золоті руки. Сам збудував будинок, який планував після перемоги облаштовувати, але все змінила ця клята війна", – розповідає зі сльозами на очах мама Уляна.
У захисника залишилася мама, молодший брат, сестра, син, дружина, бабусі, хрещені та вінчальні батьки.
Молодший сержант Іван Марусик нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня посмертно.
