Йому назавжди 22 роки: що відомо про загиблого Героя Івана Марусика

Іван Марусик ніколи не мріяв бути військовим, однак без вагань став до лав Збройних сил України, коли Батьківщині знадобився захист. Свій обов’язок виконував із гідністю. Був у строю до останнього подиху. Іван Марусик поліг у бою за свою країну, її свободу і незалежність.

Про це йдеться у проекті Незабутні: Буковина пам'ятає.

Іван Анатолійович Марусик народився 27 травня 2000 року в селі Кадубівці Чернівецького (тоді Заставнівського) району. Навчався в місцевій школі. Був веселим хлопчиком, усім допомагав.

Після закінчення 9-го класу вступив до Чернівецького ліцею автомобільного сервісу. Здобув спеціальність електрозварника та рихтувальника кузовів автомобілів. Професію свою дуже любив. Мріяв придбати власну машину. Працював будівельником, зводив багатоповерхівки в Чернівцях.

Певний період був за кордоном. Повернувся незадовго перед війною, щоб одружитися. Радісну подію було заплановано на 24 лютого…

Весілля все ж відбулося, та без урочистостей. Наречений так і не зміг одягнути свій святковий костюм, а наречена – білу сукню. Молоді скромно повінчалися, не влаштовуючи пишних застіль.

Після весілля Іван Марусик пішов боронити Батьківщину. 1 вересня 2022 року у нього народився первісток – син Максимчик, якого дуже чекав і любив. Захисник у цей час саме перебував на навчаннях у Великій Британії. Уперше зміг побачити і обійняти синочка, коли йому було вже 3 місяці. Сталося це на новорічно-різдвяні свята, під час відпустки.

20 січня Іван Марусик повернувся в свою військову частину. Проходив службу в Харківській області.

Іван був військовим парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини А1126, а саме заступником командира бойової машини – навідником-оператором. Загинув 3 лютого 2023 року. Життя Героя забрав ворожий артобстріл під час евакуації поранених в селі Червонопопівка Луганської області. Йому назавжди 22 роки.

"Нам його не вистачає, ми і досі не можемо змиритися та повірити в те, що Іван загинув і більше ніколи не прийде в рідний дім, який він так любив. Здається, що він ось-ось приїде у відпустку. Час після загибелі сина, ніби важкий страшний сон, який не закінчується... Ця реальність нас надовго вибила з колії. Іван був добрим, щирим, працьовитим, життєрадісним та товариським. Мав золоті руки. Сам збудував будинок, який планував після перемоги облаштовувати, але все змінила ця клята війна", – розповідає зі сльозами на очах мама Уляна.

У захисника залишилася мама, молодший брат, сестра, син, дружина, бабусі, хрещені та вінчальні батьки.

Молодший сержант Іван Марусик нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня посмертно.