Олександра Сплавська – дружина військового Дмитра з позивним "Хаттаб", який зараз воює під Бахмутом.
З 2014 року Олександра має досвід волонтера. Торік хотіла разом із чоловіком вступити до лав ЗСУ, проте незадовільний стан здоров’я завадив це зробити. У жінки діагностували онкологію…
– Мій чоловік Дмитро зараз служить у 107-й окремій бригаді територіальної оборони. На війну він пішов добровольцем, а до цього працював рієлтором у Чернівцях. Коли почалася війна, то я хотіла долучитися до Сил оборони України, але саме в той час в мене виявили онкологічне захворювання. Тому вирішила, що мобілізую свої волонтерські здібності. Я не належу до жодного фонду, всі збори організовую сама, – розповідає molbuk.ua Олександра Сплавська.
"Змогла зібрати на гвинтівку та оптичний приціл…"
Наразі жінка раз на шість місяців їздить до Італії на променеву терапію, але навіть за кордоном заохочує людей допомагати Україні.
– Де тільки можу, там і розповідаю про нашу країну, про військових. Поки у себе на сторінці в соцмережах збір не проводжу, не дозволяє стан здоров’я, але знаю, що для батальйону мого чоловіка наразі збирають кошти на придбання авто, – зазначає О. Сплавська.
Коли Дмитро долучився до ТРО ЗСУ, Олександра стала розміщувати на своїх сторінках у соцмережах дописи про збори коштів для інших бригад.
– Не дуже великі потреби, які були у мого чоловіка, я намагалася закривати сама, але коли виник більший проєкт, тоді я відкрила "банку" у "Монобанку" і почала робити репости (ред. – один з варіантів розповсюдження записів в соціальних мережах) в інстаграмі й фейсбуці, – каже О. Сплавська. – Дмитрові потрібні були оптичний приціл, який вартував майже 130 тисяч гривень, та гвинтівка за 145 тисяч гривень. Щоденні публікації дописів допомогли, адже багато людей відгукнулося….
Зібрати кошти на оптичний приціл Олександрі допоміг благодійний фонд зі Львова. Люди ж долучилися, щоб придбати Дмитру гвинтівку.
– Мені впродовж усього часу здавалося, що я набридаю людям своїми зборами у соцмережах. Я завжди наголошувала, що це дуже потрібно моєму чоловіку. Мені доводилося навіть писати, що я не маю бізнесів, я не маю великого прибутку, щоб зібрати потрібну суму, – каже Олександра.
"Бути жінкою військового – особливий статус…"
Олександра досі в прикріплених дописах тримає збір на гвинтівку. Каже, що відкріпить його тільки тоді, коли Дмитро зробить постріл з неї за свого побратима, який загинув у війні.
– Ця куля буде вистрілена за побратима Дмитра – командира Валерія Красняна з позивним "Барс". Чоловік постійно його згадує, вони були добрими товаришами, – каже Олександра.
Жінка вважає, що не варто боятися організовувати великі збори коштів.
– Потрібно вірити у свої сили. Не думати про те, що страшно. Треба працювати заради перемоги. Не можу сказати, що кошти зараз збираються оперативно. Труднощі в тому, що багато людей думає, як про це правильно писати та просити, щоб їх почули. А тут підійдуть звичайні слова про допомогу, війна стосується кожного… – розповідає Олександра. – Коли я публікую наші спільні фото з Дмитром, то гроші більш активно надходять на рахунки.
Олександра зізнається, що бути жінкою військового дуже непросто, але почесно.
– Це постійне хвилювання і страх не втратити чоловіка. Дружина військового – це особливий статус. Ми мусимо триматися, тому що ми повинні чекати своїх чоловіків вдома. Жінка військового має бути теж сильною. І водночас лагідною, щоб проявляти доброту, – підсумовує Олександра.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
