Віктор Оманчуковський із Чернівців – власник фірми, яка вже кілька років транспортує важкохворих людей. Часто ці виїзди проводять з європейських країн в Україну, або навпаки. Та на початку війни зосередився винятково на реанімаційних перевезеннях поранених військових.
Підприємець розповів "МБ", що лише за перші пів року війни у 2022 році їхній автомобіль наїздив 70 тисяч кілометрів.
28 лютого перевезли першого бійця
Хоча послуги компанії платні, навіть до війни Віктор намагався без грошей допомагати людям. Здебільшого допомагав хворим діткам та людям похилого віку.
– Кілька років тому треба було терміново везти дівчинку з Путили до Києва. До мене звернулася благодійниця Марта Левченко. У родини коштів на наші послуги не було. Ми, звісно ж, погодилися і безплатно перевезли дитину, врятували їй життя, бо чекати не було часу, – розповідає підприємець.
28 лютого 2022 року команда Віктора перевезла першого пораненого бійця у військовий госпіталь Чернівців.
– Військовий був бійцем 80-ї десантно-штурмової бригади. Мені зателефонували з військового госпіталю. Виїхала наша реанімаційна бригада у Херсон. Коли ми доїхали до Умані, рухатися до Херсона нам заборонили. Перед нами їхало дві швидкі допомоги у цьому ж напрямку, росіяни обстріляли їхні авто, ніхто не вижив, – каже Віктор. – Доїхали лише до Південноукраїнська на Миколаївщині. Там чекали. Лише за годину до місцевої лікарні доставили майже 200 поранених бійців. Уже на місці почали перепитувати військових, хто з Чернівців. Склали списки й передали їх у наш військовий госпіталь. Знайшли військового, за яким їхали. У нього було поранення голови. Його перевезли, а потім за списками, які мали, везли до нас й інших".
"Дивом вижив, але залишився без пальців"
Віктор Оманчуковський розповідає історії військових, яких йому доводилося перевозити до Чернівців.
"Минулого року везли важкопораненого військового, який дивом вижив. Його тримали у ямі, зі значними пораненнями він зміг звідти вибратися. Вже у полі його побачили наші штурмовики й підібрали. Наша команда також часто їздила на Київщину, коли там тривали важкі бої. З того, що ми бачили, хлопцю могли ампутувати всі кінцівки, він не приходив до тями. Нас супроводили 4 БТР, бо обстріли не припинялися. Військовому змогли організувати лікування в Німеччині. Лікарі врятували йому ноги, руки, але хлопець залишився без кількох пальців на руках й ногах. Після реабілітації відразу ж повернувся у військову частину, – ділиться В. Оманчуковський.
"Якщо не я, то хто?"
Ще один поранений, якого перевозила бригада Віктора, – 18-річний чернівчанин. У лютому 2022 йому виповнилося 18, і він пішов на війну добровольцем. Через пів року отримав перше поранення під Бахмутом.
– Це, напевно, хлопець, яким я тоді був найбільше вражений. Навіть після важкого поранення він не хотів залишатися вдома, хоча й міг. Він мені тоді казав: "Я не можу це залишити. Коли почалася війна у 2014 році, я був ще дитиною. Тепер 14 років моєму молодшому брату. Якщо ми не переможемо тепер, воювати доведеться і йому. А я не хочу, щоб він через це все проходив". Цей хлопчина через кілька місяців також повернувся на фронт. Всі, кого я перевозив, поверталися на війну, – ділиться Віктор.
Екіпаж у реанімобілі складається з водія, лікаря та медсестри. Водієм зазвичай є Віктор. До заснування фірми він пройшов курси домедичної допомоги, тому під час виїзду є парамедиком.
– Якщо в людини в дорозі стаються ускладнення, я можу надати домедичну допомогу під керівництвом лікаря або ж робити те, що він скаже, – каже.
Додає, що зараз важче організовувати благодійні виїзди, тому що вони не мають дозволу на виїзд за кордон. А такі виїзди – основна частина їхнього прибутку.
– Зараз, якщо є потреба, хоча б кілька разів на місяць намагаюся допомогти безкоштовно. Ще на початку 2020 року ми були внесені до системи "Шлях", тепер такого дозволу не маємо.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
