Фото з фб-сторінки Pamfir

23 березня на екрани українських кінотеатрів вийшла стрічка режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука "Памфір". Зйомки відбувалися у живописних куточках буковинських сіл уздовж кордону з Румунією, а також у Верховинському районі Івано-Франківської області.



Головний герой фільму – чоловік на ім’я Леонід, якого називають Памфіром. Він приїжджає додому з заробітків на декілька днів напередодні Маланки.



Але все змінює необдуманий вчинок сина. Тепер батько, аби залагодити його провину, мусить залишитися вдома і повернутися до контрабанди, з якою обіцяв зав’язати. Це рішення стає фатальним для всієї родини.



Світова прем’єра стрічки "Памфір" відбулася торік на кінофестивалі у Каннах. Після показу зал аплодував упродовж рекордних шести хвилин.



"Зацінила" "Памфір" і українська публіка. За чотири дні від моменту виходу на вітчизняні екрани покази відвідали майже 16 тисяч глядачів, а сума касових зборів сягнула майже 2,5 мільйона гривень. Відвідувачі захоплено відгукуються про це кіно. Прокат триває, тож усі, хто ще не встиг відвідати кінотеатр, ще мають змогу це зробити.

"Розмовляли між собою лише на діалекті"


Актори готувалися до роботи у фільмі ще задовго до початку зйомок. Так, виконавиця ролі дружини Памфіра Олени акторка Соломія Кирилова впродовж тижня працювала на деревообробному заводі в Красноїльську, щоби максимально відчути себе на місці головної героїні.



Також вона разом зі своїми "кіношними" чоловіком Памфіром (актором Олександром Яцентюком) та сином Назаром (Станіславом Потяком) тривалий час мешкала у сільській хатині, яка у фільмі була хатою Памфіра. Називали одне одного лише іменами своїх героїв, спілкувалися на тутешньому діалекті. До кінця зйомок артисти так вжилися в ролі, що вже й у реальному житті почали себе ототожнювати з цими іменами.



Детальніше про участь у фільмі Соломія Кирилова розповіла для "МБ".



"Кастинг на цей проєкт тривав упродовж двох років. Спершу мені передбачалася роль коханки брата Памфіра Віктора. Та після перших проб режисер запропонував мені роль Олени", – каже пані Соломія.

Вона з самого початку розуміла, що це потужний фільм.

"З моменту ознайомлення зі сценами за своєї участі (тому що весь сценарій ми не бачили) я відчула, що це дуже сильний проєкт. По завершенню зйомок я була абсолютно спокійна за долю стрічки. Усі все робили чесно, з любов’ю і на вищому рівні", - зазначає.



Соломія Кирилова родом зі Львова, певний час мешкала на Івано-Франківщині.

"Я навчалася в Івано-Франківську, потім понад два роки працювала у Коломийському театрі. Спочатку мені місцева говірка видавалася складною. Та поступово призвичаїлася. І коли потрапила на "Памфір", втішилася, мовляв, от чому я вчилася у Франківську! Діалект та ментальність місцевих мешканців мені вже були близькими та зрозумілими. Також у нас був учитель – відомий краєзнавець Василь Зеленчук. Ми старалися як могли. З режисером на репетиціях, між собою, у сільських магазинах ми спілкувалися діалектом. Зрештою я настільки ужилася з гуцульською говіркою, що в мене й досі часто проскакує якесь таке слівце", – усміхається акторка.



Це було піврічне абсолютне занурення у життя сім’ї Памфіра і його родини.



"Ще до зйомок ми впродовж двох місяців жили у горах. У нас була база у Верховині, але продюсери орендували для нас хати, які ви бачите у фільмі. І ми їх обживали як сім’я. Нас там залишали на тиждень-два, щоби ми вжилися у роль, налагодили зв’язки одне з одним. Це було неважко, тому що Олександр Яцентюк (Памфір) – дуже хороший партнер".




"Треба було набрати сім кілограмів"


У стрічці присутні і еротичні кадри. Зараз Соломія згадує про це з усмішкою.

"Як ви бачите, у фільмі цей кадр із інтимною сценою був одним із перших, так воно й було на знімальному майданчику. Це була моя перша зміна і одразу таке знайомство з усією групою. Але я відчувала сильну довіру до партнера і режисера. Тож, хоча зйомки і були складними, але в задоволення".



Багато акторської роботи залишилося поза кадром. Зате вона допомогла глибше вжитися у роль. До прикладу, час, проведений Соломією на деревообробному заводі в Красноїльську:

"Там я пропрацювала тиждень. Це було таке вростання у роль. У фільмі ви бачите лише невеличку частину цього. Мені режисер давав завдання в’язати і співати євангелістські пісні. Головний герой мав набрати 15 кілограмів, а я – сім. І я погодилася на це, бо розуміла, чому так потрібно. На момент зйомок мені було 28 років, а моїй героїні – 33. Додаткова вага допомогла набути потрібного вигляду та відповідно вести себе".

Акторка вірить, що такі фільми як "Памфір" допоможуть популяризувати українське кіно: "Хочу, щоби стрічку побачили навіть у віддалених селах".



"Вибачай, у мене корова недоєна"


Заслужений артист України з Чернівців Мирослав Маковійчук зіграв роль батька Памфіра.



За сюжетом, одне око йому вибив випадково під час сварки син. Тож зніматися доводилося із заплющеним загримованим оком.
"Бувало, що ми гримувалися вранці, а зйомки відбувалися ввечері. То я так увесь день ходив із лінзою, – зауважує Мирослав Маковійчук "МБ". – Коли одне око заплющене, починає підвищуватися тиск. Також половину всього не бачиш, доводиться повертати голову, щоби розгледіти потрібне. Але це все дрібниці".



Особливо запам’яталися артистові зйомки у Верховині.



"Окрім розкішних краєвидів Карпат, для мене стали відкриттям місцеві люди, їхній побут, життєвий уклад. Бувало, йду ранком із автобуса повз якесь обійстя, собачки гавкають, чується "цінь-цінь, цінь-цінь". Дивлюся – чоловік уперся ногами у вим’я і доїть корову. Інший теж поспішає: "Вибачай, – каже, – дружина на роботі, у мене корова недоєна, маю попоратися по господарці". Пішов, подоїв, усе зробив, що треба", – згадує пан Мирослав.



Знімальну групу всюди тепло зустрічали.

"Нас приймали дуже гарно. Розуміли, що ми знімаємо для людей і про людей. Коли були на деревообробному заводі, головний інженер нам провів екскурсію, усе розповів – де, що і як розпилюється. Я був шокований, не думав ніколи, що в Красноїльську є такий завод. Було надзвичайно цікаво".

Товариш режисера Іван Мітрік допомагав із організацією зйомок. Свого часу саме з Іваном режисер уперше побував у Красноїльську і, можливо, саме тоді це село причарувало його.

"Колись ми з Дмитром приїхали в Красноїльськ у гості до моїх родичів. Мені здається, що з того часу він закохався в цю місцину. Тут справді неймовірна природа, яка магічно діє на всіх…", – зауважує Іван.



До теми

Дмитро Сухолиткий-Собчук – сценарист та режисер. Народився в Умані, жив та навчався в Чернівцях.



Є режисером та сценаристом документального фільму "Красна Маланка". Попередня робота режисера, короткометражний фільм "Штангіст", отримала чотири Гран-прі на міжнародних кінофестивалях.

Створення фільму "Памфір" профінансували у Держкіно, виділивши понад 21 мільйон гривень. Також фільм отримав підтримку УКФ на етапі препродакшну.

Сценарій створювали у міжнародних сценарних майстернях в Італії та Чехії, а також на резиденції Каннського фестивалю. Кінострічку представили на кіноринку Venice Production Bridge під час 78-го Венеційського кінофестивалю.



У травні минулого року стрічка зірвала шквал оплесків на Каннському кінофестивалі у програмі "Двотижневик режисерів".

Загалом "Памфір" побачили у майже 25 країнах світу, зокрема у Канаді, Італії, Польщі, Швейцарії. "Памфір" отримав гран-прі Каїрського міжнародного фестивалю та гран-прі Міжнародного кінофестивалю "Молодість", зібрав п’ять нагород національної премії "Кіноколо".

А в листопаді 2022 року стрічку номінували на нагороду Європейської кіноакадемії (EFA).



Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber |