У Чернівцях вже перейменували близько 60 вулиць, а планують ще понад 200. Тому "МБ" розпочинає рубрику про тих, на честь кого в місті називають вулиці та провулки.
*Вулиця Віталія Колодія (стара назва – вулиця Грибоєдова)
Віталій Колодій – поет, письменник, журналіст. Народився на Миколаївщині в 1939 році в родині робітника. Батько пішов воювати та був тяжко поранений на війні, після чого помер. Віталій після закінчення школи пішов навчатися в Одеський технікум нафтової та газової промисловості. Отримав диплом механіка і поїхав працювати на Буковину, де й жив до кінця своїх днів. Хист до творчості Віталій мав ще зі шкільних років, коли зі своїм товаришем майбутнім письменником Миколою Вінграновським відвідував літературні зібрання. Проте лише на Буковині його талант розкрився повністю. Тут він працював у газетах "Молодий буковинець", "Радянська Буковина", "Буковинське віче". Очолював обласну організацію Спілки письменників України. Його перша збірка "Зажинки" вийшла в 1967 році. За все своє життя Віталій Колодій видав біля десятка поетичних збірок, а його твори були перекладені сімома мовами світу. У 2007-08 році вийшло шеститомне видання його вибраних творів. Помер у Чернівцях у 2016 році.
*Вулиця Ярослава Осмомисла (стара назва – вулиця Карамзіна)
Ярослав Осмомисл – руський князь із роду Рюриковичів. Батько Ярослава – засновник Галицького князівства Володимирко Володарович. Від батька в 1152 році отримав престол. Початок правління Осмомисла припав на міжусобиці руських князів. Ярослав воював проти київських князів за своє Галицьке князівство. Галицький князь сильно розширив територію свого князівства, адже мав велике військо, тому й приєднав землі між Дністром та Карпатами, а також пониззя Дунаю. Мав хороші стосунки із впливовими на той час державами – Угорщиною, Польщею, Візантією та Священною Римською імперією. У внутрішній політиці намагався ладнати з боярами, але ті його прогнали. Все ж Осмомислу вдалося збудувати міцну Галицьку державу, а собі здобути великий авторитет. Помер у 1187 році, похований в Успенському соборі в Галичі.
*Вулиця Миколи Зерова (стара назва вулиця – Станіславського)
Микола Зеров – письменник, поет, представник розстріляного відродження. Народився в 1890 у багатодітній сім’ї вчителя на Полтавщині. Після закінчення місцевої школи та двох гімназій в Охтирці та Києві вступив до Київського університету імені Святого Володимира. В 17 років почав публікувати перші статті в різних виданнях – "Барвінок", "Рада". Майже десять років Зеров учителював, але паралельно знайомився з різними українськими митцями, писав вірші, прозу, багато перекладав. У 1923 році ввійшов до літературного угрупування "Асоціація письменників", яких згодом почали називати неокласиками. У цьому ж році отримав звання професора української літератури в Київському університеті. У 1924 році опублікував першу збірку "Камена". Українська література в середині-кінці 20-х неабияк розвивалася, у цьому була і заслуга Зерова. На початку 30-х розпочався радянський терор проти культурних діячів: арешт поета Максима Рильського, засудження діяльності неокласиків, самогубство Миколи Хвильового. Миколу Зерова звільнили з університету. Згодом він перебрався до Москви, але там його заарештували та звинуватили в контрреволюційній діяльності. Далі було заслання в Карелію, де 3 листопада 1937 року письменника розстріляли.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
