Заїжджаємо у Донецьку область, проходимо перший блокпост. Військові ретельно перевіряють, що ми перевозимо. Дорогою здебільшого їздить військова техніка, цивільні авто зустрічаємо вкрай рідко.
Кореспондентка "МБ" побувала на Донеччині з волонтерами громадської організації Freedom Trust.
– Добрий вечір, куди їдете? – запитує військовий.
– Веземо гуманітарну допомогу в Костянтинівку, Слов’янськ та Краматорськ, – пояснює Ігор Логвінов.
– Відчиніть ваші авто, – командує військовий.
Олександр Анцибор відчиняє двері бусів. Військовий підходить. Підсвічує ліхтариком.
Дивиться.
– Їдьте, – каже.
Перевірка закінчена. Олександр сідає до буса, і ми продовжуємо рух.
Покровськ
Заїхавши у Покровський район, звертаю увагу на обійстя людей. Десь нема паркана, десь даху на хаті. Однак повністю зруйнованих будівель не бачу.
– Як би це парадоксально не звучало, але для Донеччини Покровськ – це тил, – каже Олександр Анцибор.
До Костянтинівки приїжджаємо о 22:00. Ніч темна. Виходимо з автобусів і чуємо глухі вибухи. Щораз сильніші. Нас зустрічає пані Наталя – корінна жителька Костянтинівки. Наразі жінка опікується собаками, які залишилися без господарів, їх є 70.
– Моя дочка разом із чоловіком та їхньою донечкою виїхали до Чехії. Я з чоловіком залишилися тут. Нема на кого собак залишити, та й людям намагаємося допомагати. Наших багато виїхало. Одні – за кордон, інші – на захід України. У декого гроші закінчилися, то вони повернулися, – ділиться жінка.
– Часті обстріли у вас? – запитую.
– Як коли. Сьогодні на тому боці активізувалися, гепають весь день, – каже.
Хлопці вивантажують корм для собак із буса у дворі пані Наталі.
– Ходімо, повечеряємо, – каже жінка.
Господиня нагодувала нас смачною картоплею з м’ясом та дала прихисток на ніч. Ночували у квартирі її дочки. Коли ми з хлопцями зайшли у квартиру, я помітила, що господарі збиралися поспіхом: розкидані речі, безліч пакетів…
Ночувала я у дитячій кімнаті. На стінах малюнки маленької дівчинки, яку також звати Аня. Грамоти, фото, на столі залишені олівці та недомальований малюнок, на ліжку іграшки… День був насичений, тож намагалася швидко заснути. Вклалася в ліжко, і вже через декілька хвилин пролунали сильні вибухи. Стає страшно. У квартирі деренчать вікна. Намагаюся заспокоїти себе.
Вдалося заснути аж під ранок. Та о 06:30 – підйом. Швидко збираємося та виїжджаємо.
– Так, друзі, зараз їдемо на площу. Роздамо цивільним гуманітарну допомогу, – каже Ігор Логвінов.
– Плюс, – відповідають хлопці.
Приїхавши на площу у Костянтинівці, бачимо близько 70 людей, які чекають на допомогу. Там і діти, і вагітні, і пенсіонери. Хлопці починають роздавати продукти, подарунки для діток та одяг. Мою увагу привернула молода жінка, яка стояла з немовлям на руках.
– Скільки вашій дитинці? – запитую.
– Один місяць, – відповідає жінка, ледь стримуючи сльози.
– Чого ви не виїжджаєте?
– Та кому ми і де потрібні? Залишимося тут. Хоча вибухи чуємо постійно. Продукти дуже подорожчали, грошей нема. Роботи нема, біда, – каже
жінка.
Поки ми спілкувалися із молодою мамою, почули крик.
– Поверни!
– Пусти мене!
Бачу, як дві жінки сваряться за дитячий подарунок. Дитина почала плакати.
– Моя дочка отримала подарунок, а ця жінка (пенсіонерка років 65) вирвала у моєї дитини з рук цей подарунок. Як мені не кричати? – каже одна з жінок.
На площі починається хаос. Люди розтягають допомогу та сваряться.
"От і наслідок виховання "асвабадітілєй", – подумала я.
Після того, як ми роздали все, що мали, ділимося на команди: одні їдуть на Бухмут, інші – на Краматорськ та Слов’янськ.
Нагадаємо, раніше ми публікували репортаж "МБ" із Бахмута.
Допомога надається у межах суб-гранту проєкту EU4CSOs Emergency Actions, що реалізується БО "Мережа 100 відсотків життя Рівне" за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю суб-грантера проєкту EU4CSOs Emergency Actions Charity fund Freedom Trust не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
#StandWithUkraine #ПрямуємоРазом #EU4CSOsEmergencyActions
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
