На залізничному вокзалі Чернівців останніми днями особливо людно. Сюди прибувають все нові евакуаційні потяги з вимушеними переселенцями з міст України, які постраждали від російського жахіття. Для деяких із них Чернівці – лише тимчасова пересадка. Звідси вони відправляться хто за кордон, хто в інше місто.

Кореспондентка molbuk.ua поспілкувалася з деякими приїжджими.



Кілька десятків із них становили студенти із Туркменістану, які навчалися у Києві. Вони приїхали потягом зі столиці, а звідси турецький автобус їх доправить до Туреччини.

Двоє туркменів здійснювали намаз, прославши килимки на підлогу у коридорі вокзалу. Вони дозволили кореспонденці molbuk.ua себе сфотографувати зі спини. Кажуть – молилися за мир в Україні і світі загалом. Зізнаються, не хочуть покидати Україну, їм тут подобалося. Обіцяють, коли закінчиться війна, повернуться сюди. А поки що відходять від пережитого.



"Ми чули звуки вибухів. Вони досі лунають у наших головах. Було по-справжньому страшно", - зізнаються.

"Нам дуже шкода їхати з України, та що вдієш. Ми звикли тут, у вас гарна країна і хороші люди. Дуже їх жаль. Але впевнені, що Бог вам допоможе. Слава Україні!"

Туркмен на ім’я Кірім мешкав у Києві вже 8 років. Каже, отримав тут вищу освіту, знайшов роботу, багато друзів. А тепер доводиться усе залишати.

"Але ми повернемося до України, я в цьому впевнений", - стверджує Кірім.

У залі очікування сидить киянка Ірина. Жінка проїхала майже половину України: з Києва вирушила на Закарпаття, а тепер із Чернівців їде до Одеси – там син. У столиці ж залишилися старенькі батьки. Хвилюється за них, а також за своє помешкання.

"Коли виїжджала – воно було цілим. Та в якому стані буде завтра, до прикладу, - не знаю. Зараз такий час, що невідомо, що буде через годину. Дуже переживаю за батьків, але в першу чергу хочу побачити сина. Якби могла розірватися на частини, то одна половина поїхала би до батьків, інша – до сина. У мене була можливість виїхати за кордон, але як я поїду, якщо всі мої рідні – тут?" - втираючи очі, розповідає пані Ірина.

Киянка переконана: жінки з малими дітьми повинні їхати у безпечне місце, де їм не доведеться днювати і ночувати в укриттях і підземеллях. Адже основне – подбати про дітей, майбутнє нації.
"Ми, старші, вже хоч трохи пожили, щось побачили. А малечі ще треба жити й насолоджуватися кожним моментом. Страшно, що буде далі, яке майбутнє чекає нашу молодь. Головне, щоби не було світової та ядерної війн. Бо Чорнобиль – то страшне лихо. На жаль, невідомо, чого очікувати від Путіна, адже очевидно, що людина з’їхала з глузду…" - каже.

Інша киянка, 76-річна Валентина Володимирівна, розповідає, що поїхала спочатку шукати притулку в Румунії. Але побула там кілька днів і зрозуміла, що не може покинути рідного Києва, домівки. Вирішила – що буде, те й буде, але повернеться.



Пані Валентина мешкає у Києві з 1957 року, тобто змалечку. За освітою – інженерка. Все життя прожила і пропрацювала у столиці. Каже, обожнює своє місто. І зараз покинути його несила.

"Просто серце болить, як згадаю, у що перетворили російські загарбники моє місто! – втирає сльози жінка. – Так, мені трохи лячно повертатися туди, під обстріли. Як згадаю, як по десять разів на день ми схоплювалися і, як навіжені, бігли у підвал… У мене вже навіть напоготові стояли черевики і теплі шкарпетки… Але мій будинок – старий, йому більш ніж пів століття, і підвал там надійний, з товстезними стінами. Сучасні будинки таких не мають. До нас навіть із сусідніх будівель прибігали в укриття. Тому вже маю надію лише на Бога, що врятує мене та всіх нас від біди…"



Як повідомляють у Чернівецькій військовій адміністрації, на Буковину станом на 4 березня прибули 18 тисяч вимушених переселенців, 5226 із них – діти. Людей селять в заклади освіти та соціального захисту.

Найбільше людей прибуває з Київщини, Харківщини, Житомирщини, Дніпропетровщини, Запорізької та Херсонської областей.

Нагадаємо, на Буковині працює кол-центр. Номер - 15-80. Сюди можуть звертатися люди, котрі прибули у регіон через вторгнення російських окупантів.

Цілодобово діє єдина "гаряча лінія", телефон: 0800 33 50 47

Дзвінки безкоштовні для абонентів усіх мобільних операторів.

Перелік пунктів збору речей для переселенців у Чернівцях:

• Політехнічний коледж (вул. Каспрука, 2)

• Резиденція молоді (вул. Головна, 41)

• Школа №8 (Роша)

• Школа №22 (вул. Південно-Кільцева)

• Школа №24 (вул. Фізкультурна, 5)

• Школа №28 (вул. Руська)

• Школа № 38 (Садгора)

• Школа №14 (вул. Шкільна)

• Чернівецький транспортний коледж (вул. 28 Червня, 73 ).

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram