Вода, перш ніж потрапити до кранів чернівчан, проходить через багатоетапну систему очищення. Воду чернівчани отримують із двох річок – Прут та Дністер.
Кореспондентки "МБ" побували на станції водогону "Дністер-Чернівці", яка є найбільшою в області і постачає воду в більшість помешкань міста.
На екскурсію ми вирушаємо разом із технічним директором "Чернівціводоканалу" Анатолієм Чабаном, йдеться в публікації "МБ".
Перша локація, де вода з річки надходить в мережі для подальшого очищення, – це водозабірна станція у селі Митків, "станція першого підйому". Знаходиться вона прямісінько на березі Дністра. Зустрічає нас начальниця цієї станції пані Орися, яка стежить тут за дотриманням екологічної безпеки та іншими процесами, які пов’язані із роботою водозабору.
Станція працює цілодобово
– Вісім метрів вглиб і сто метрів "до і після" – це охоронна зона водозабору, де не повинно бути екологічних забруднень. Стежить за дотриманням цих вимог пані Орися. Кожен водозабір має свою охоронну зону, он-де, бачите огорожу (ред. – показує), звідки ми беремо воду, – каже Анатолій Чабан.
Перед входом пан Анатолій розповідає, що воду звідси перекачують насосами, і вона потрапляє до наступної станції – очисної, у село Вікно. Працює станція також цілодобово.Адже сама насосна станція знаходиться на рівні глибини Дністра – а це приблизно на півтора метра нижче річкового дна.
– Це ми знаходимося на Дністровському водозаборі. Звідси починається вся система водопостачання. Посередині річки Дністер проходять труби, звідки ми забираємо воду. Труби проходять до насосної станції, ми зараз спустимося вниз, побачите їх на власні очі. Насосом вода перекачується до села Вікно, де відбувається очистка. Щоб у водогін не потрапляла велика риба, у воді встановлено спеціальний захист.
Перед входом до насосної станції нас попереджають, що обов’язково потрібно одягнути каски, щоб убезпечити себе, адже зараз будемо спускатися вниз, а дорога ця дуже стрімка. Надягнувши каски, спускаємося вниз кільцеподібними сходами.
Внизу дуже шумно, адже тут одночасно працює багато техніки. Посередині – великий кран, який піднімає і опускає обладнання. За словами Анатолія Чабана, обладнанню 39 років. Працює воно ще від запуску водозабору, тобто з 1982 року. Із зовсім нового тут – насос, під’єднаний до частотного перетворювача.
– Це асинхронний насос, який регулює подачу води. Встановили його у 2020 році, а запустили лише цьогоріч. Раніше потрібно було змінювати затвір, засувку, щоб регулювати подачу води, але після встановлення цієї технології ми можемо змінювати частоту обертів роботи двигуна автоматично. Якщо потрібно менше – зробив меншу частоту, якщо більше – то навпаки. А через те, що він не крутить затворами, це значно економить енергію.
Вже піднявшись знову наверх, пан Анатолій знайомить нас з частотним перетворювачем електроенергії, який підключений до асинхронного насосу. За його словами, якщо ж раніше все потрібно було робити вручну, то тепер оберти насосів, кількість води чи ж подачу води регулюється автоматично за допомогою цієї системи. Саме він дозволяє економити електроенергію у значних кількостях, в гривневому еквіваленті — до двох мільйонів на рік.
"Воду з крана пити можна"
Уже дорогою до очисної станції, яка називається станцією другого підйому "Вікно", Анатолій Чабан розповідає, що основне завдання їхнього підприємства – це постачання якісної води чернівчанам, яка відповідає певним нормам.
– Зараз ми з вами їдемо до водогону "Дністер-Чернівці". Звідси вода піднімається до села Вікно, далі проходить до села Шубранець, а далі із резервуара на вулиці Попова подається в Чернівці. При цьому вода повинна відповідати нормативним показникам. Саме до цих показників доводять воду в селі Вікно. Ви можете і самостійно здійснити аналіз води із крана. Наприклад, за запахом. Питна вода не повинна мати якихось сторонніх запахів, присмаку жодного не повинно бути, до того ж вона має бути прозорою. На моє запитання, чи можна пити воду з крана, пан Анатолій відповідає, що п’є тільки таку. Жартує, що після нашої розмови і ми будемо пити тільки її.
У планах – перейти на гіпохлорит
Досі воду на станції хлорують балонно, тобто за допомогою стиснутого хлору, який привозять у балонах. З часом на станції хочуть перейти на гіпохлоритну систему. Це такий самий хлор, але рідкий.
– Уже провели тендер на розробку проєктно-кошторисної документації. Є люди, які відповідають за виготовлення цієї документації, і це здійснюється за грантові кошти. Після цього вже будуть проходити наступні процедури – кредит у німецькому банку KFW, – розповідає пан Анатолій.
Під’їжджаємо до станції другого підйому "Дністер-Чернівці". Територія значно більша, якщо порівняти із насосною станцією. Тут нас зустрічає директорка водогону Мар’яна Халатурник, яка і проводить територією. Потрапити сюди може не кожен, адже це об’єкт, що охороняється.
Спершу йдемо до приміщення, куди привозять і де зберігаються балони з хлором. На вході перед будівлею встановлені труби, які, у випадку аварійної ситуації, тобто викиду хлору, водяною завісою зможуть повністю накрити будівлю, що не дасть хлору поширитися і нашкодити навколишнім селам.
– Зараз тут знаходиться склад із балонами. Тут небезпечно, але люди вже не перший рік працюють, тому добре ознайомлені з правилами. Дозування хлору на літр води – приблизно 0,5 мілілітра.
Далі йдемо до іншого приміщення, де вода тільки приходить із насосної станції. Вона ще брудна, не надто прозора. Та великого сміття чи риби тут немає завдяки очисній споруді в річці.
Люди вже знають, що їм потрібно робити
Наступні етапи очищення води відбуваються у різних будівлях. Тут працівники добре знають роботу і основні обов’язки. Спершу до води додають коагулянти – своєрідні хімічні речовини, які застосовують для очищення. Вода тут ще не прозора, але вже чистіша, тому її колір та прозорість періодично вимірюють.
Далі – інші етапи очищення, завдяки яким вода повинна набути прозорого кольору. Вже у лабораторії вимірюють показники та доводять їх до основних вимог.
У диспетчерській кімнаті стежать за напрямом вітру. На стінах тут показані напрями вітру на різних територіях водогону. Потрібно це на випадок аварійної ситуації – якщо станеться витік хлору, щоб відразу знати, куди вітер його поніс.
Останнє місце нашої екскурсії – це насосне приміщення, звідки очищену воду із резервуарів перекачують спочатку в село Шубранець, а далі в Чернівці.
– Брудна вода, тобто сама глина повертається назад у Дністер, а чиста вода збирається в резервуари. На цій території знаходяться два резервуари по 6000 кубів. Вода зберігається і далі йде у Шубранець (приблизно за 30 кілометрів), де регулюється подача води на вулицю Попова і в Садгору, тобто в місто. Там також є хлораторна станція, щоправда, набагато менша, і за потреби, вода там дохлоровується, – розповідає пан Анатолій.
На моє запитання, чи становить небезпеку станція для жителів села Вікно, а також прилеглих сіл, Анатолій Чабан відповів ствердно, тому підприємство і хоче перейти на гіпохлоридну очистку води.
Уже цієї неділі – 24 листопада – у Чернівцях, за сприянням "Словацько-Українського культурно-освітнього товариства", відбудеться зустріч із представниками освітньої програми Free Student.
22 серпня 2023 року Президент України підписав закон, що стосується обов’язкового облаштування бомбосховищ у новобудовах. Як відреагували на ці зміни забудовники й що вони вважають пріоритетним у процесі зведення своїх новобудов, ми поцікавилися у Василя Воєвідка, генерального директора відділу продажів будівельної компанії "Родоліт".
В Україні є чимало компаній, що працюють в галузі архітектурного проєктування та дизайну. У міру того, як між ними зростає конкуренція, підвищується і професійний рівень архітектурних бюро. Про особливості роботи одного з таких чернівецьких бюро ми розпитали у Дарії Олексюк, операційного директора бюро архітектури та дизайну DAR group&partners.
0
4 428
