Кандидатка географічних наук, асистентка кафедри фізичної географії, геоморфології та палеогеографії географічного факультету ЧНУ Яна Поп’юк вивчає черепашки молюсків, яким десятки, сотні тисяч і навіть мільйони років.
Про це йдеться у публікації "МБ" від 16 грудня, пише molbuk.ua
На основі своїх досліджень науковиця може зробити висновки про те, якими були природні умови в Україні багато років тому.
Своє більш ніж 10-річне захоплення рештками викопних молюсків Яна Анатоліївна пояснює так:
"Коли ще була студенткою, провідні науковці-палеогеографи на одній із конференцій сказали слова, які мені закарбувалися у пам’яті. Про те, що рештки, які зберігаються у відкладах, можна порівняти з літописами історичними. Тільки в останніх події записані людською рукою, а тут фіксуються природою, просто треба вміти їх прочитати", - каже.
"Ми можемо відтворити природні умови минулого"
Яну Поп’юк здавна цікавили процеси, які відбуваються в холодних прильодовикових зонах. Виявилося, що про них багато можуть розповісти рештки молюсків. Так їхні черепашки стали об’єктом досліджень.
"За цими організмами можна дуже точно визначити умови середовища, в якому вони існують, - пояснює Яна Поп’юк. - Це дуже хороші індикатори. Зокрема, деякі види можуть проживати тільки у певних природних умовах. І саме завдяки таким видам можна відтворити те середовище, в якому вони існували".
До прикладу, провадить співрозмовниця, є види, чутливі до температурних показників. Тобто вони проживають тільки в теплому (термофіли) або лише холодному кліматі (кріофіли).
Викладачка демонструє маленьку черепашку молюска-кріофіла. Разом розглядаємо її під мікроскопом.
"Бачите, вона порівняно вузька, завдовжки максимум 2-3 мм, має характерну форму черепашки, забарвлення, кількість завитків та форму устя. Це вид, який проживає в умовах, подібних до сучасної тундри", - пояснює.
Деякі молюски можуть існувати тільки у сухому (ксерофіли) або, навпаки, дуже вологому середовищах (гігрофіли). Одні проживають лише в лісах, інші – на відкритих місцевостях.
"Знаючи ці особливості, ми можемо реконструювати природні умови минулого. Тобто з’ясувати, які колись були ландшафти, клімат, умови зволоження на тих ділянках, де виявили знахідки. Також на основі отриманих даних можна спрогнозувати, як ці всі природні умови можуть змінюватися у майбутньому, - зазначає науковиця. – Зокрема, простежуємо тенденцію, що кожен теплий етап змінюється холодним. Також у межах того чи іншого етапу є фази, які вирізняються незначними інтервалами кліматичних змін – похолодання або потеплення. Чи, наприклад, сухішими або вологішими умовами. І це все циклічно повторюється. Візьмемо, до прикладу, останній Малий льодовиковий період, який тривав приблизно з 16 до середини 19-го століття. Тоді температура знизилася буквально на один градус. Але це мало не призвело до того, щоб умови змістилися майже на одну природну зону. З деяких художніх картин того часу видно, що річки Західної Європи у січні перетворювалися на суцільний льодовий майданчик. Тоді як зараз на тих територіях це явище не є характерним".
Також за фауною молюсків науковці визначили, що у наших краях були і періоди істотного потепління, коли клімат був навіть теплішим за сучасний.
Завдяки дослідженню природних умов минулого за фауною молюсків науковці можуть навіть частково робити довгострокові кліматичні прогнози.
"Льодовиковий період нам не загрожує"
"Так, ми не можемо передбачити, що буде наступної зими. Зате прогнозуємо, що в найближчі сотні та навіть тисячі років льодовикового періоду нам ще не чекати. Зараз ми знаходимося на міжльодовиковому етапі. Природні умови цілком комфортні для проживання людей і залишатимуться такими ще довго, якщо не трапиться якихось природних катастроф. Тобто наразі прогнози досить навіть непесимістичні", - жартує дослідниця.
Для того, щоби зібрати черепашки для нових досліджень, Яна Поп’юк часто відправляється у тривалі палеонтологічні експедиції. Це доволі складна робота.
"Пробу ґрунту відбираємо на попередньо досліджених та описаних нами розрізах. Для достовірності результату кожна проба має бути вагою щонайменше 10 кілограмів. Потім матеріал перемиваємо, просушуємо, ще кілька разів піддаємо повторній обробці, - для того, щоб отримати черепашки. Кожен із цих етапів потребує застосування спеціальних методик. Насправді це дуже тривалий процес – навіть з однією пробою. Часу займає надзвичайно багато. Але якщо є результат, воно того вартує", - переконана науковиця ЧНУ.
Серед знахідок Яни Анатоліївни - переважно черепашки молюсків періоду пізнього плейстоцену, тобто від 130 до 10 тисяч років тому. На деяких об’єктах знайдені також рештки, вік яких більше мільйона років. Серед них є і черепашки деяких видів, які вже давно вимерли.
Дослідження науковиця проводить у різних регіонах: на території Буковини – у долинах Дністра, Прута, а також на Подніпров’ї, у Карпатах, раніше – у Криму.
Яна Поп’юк зауважує: вона просто займається тим, що їй цікаво.
"У студентські роки мені пощастило потрапити в середовище активних викладачів та студентів-однодумців географічного факультету. На першому ж місяці навчання в університеті, 30 вересня, ми поїхали в експедицію досліджувати печери. І потім майже що два тижні кудись їздили – пізнавали та досліджували нові для нас території та об’єкти. Щоби займатися такою справою, треба її насамперед любити, захоплюватися, проявляти цікавість до чогось нового, бути активною. Я просто роблю те, що мені цікаво", - каже дослідниця.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
