«Сіємо пшеницю, ріпак, сою, кукурудзу»: у селі на Буковині майже кожен – фермер

Минулої неділі наші аграрії відзначали професійне свято. Уже другий рік воно відбувається без урочистостей, без сільськогосподарських виставок-ярмарків на території кінно-спортивного клубу "Троя", що на Кіцманщині.

Про нинішню ситуацію в сільській економіці ведемо розмову з Василем Соломком – піонером фермерського руху на Буковині, головою Банилівської ОТГ, що на Вижниччині. Саме його фермерське господарство "Джерело" свого часу входило в десятку найкращих в Україні, йдеться у публікації "МБ".



"Сіємо пшеницю, ріпак, сою, кукурудзу"

– Господарство було засноване у 1992 році, – згадує пан Василь. – Мали тоді в обробітку 33 гектари землі, десять нетелів й дві корови. Уже через три роки, придбавши ще шість нетелів голландської породи, поголів’я великої рогатої худоби вже становило 350 особин, з яких сто – корови. Це була племінна ферма, яку не так давно довелося розформувати: тварин віддали на Христинівський племзавод, що на Черкащині. Нині займатися тваринництвом збитково: продукція дешева, а корми дорогі. Вигідніше вирощувати зернові культури. Зараз фермерське господарство "Джерело", яким керує моя дочка Ольга, орендує 780 гектарів землі у селян Банилова та Мілієва. Висіваємо озимі пшеницю, ріпак, також кукурудзу на зерно, сою, соняшник. Вперше заклали 2,5 гектара малини. У нашому селі є двадцять фермерських господарств й понад 200 домогосподарств, які самостійно обробляють понад два і більше гектари землі. Спеціалізація – картопля, овочі, соя й пшениця. Врожаї добрі.

– Наскільки держава зараз допомагає фермерам?

– Дають пільгові кредити, можна отримати грошову компенсацію за покупку сільгосптехніки вітчизняного виробництва, садівництво й ягідництво. Також виділяються кошти на придбання племінної худоби – до 50 тисяч гривень за одну голову великої рогатої худоби. Зауважу, якщо буде дотація на свині й корови, то тоді в Україні тваринництво відродиться. Якщо цього не станеться, то будуть проблеми з виробництвом м’яса і молока. Ще потрібно, щоб переважне право орендувати землі комунальної власності отримали місцеві господарі, а не приїжджі багатії.

"Наше тваринництво не конкурентне"

– Чи є у ваших з дочкою планах займатися тваринництвом?

– Такий задум є, коли покращаться умови для цього. Натомість ціни на вироблену продукцію й затрати на корми є несумісними. Повинен бути баланс. Наразі ж продуктивними є сімейні ферми, в яких утримується до п’ятнадцяти корів. Багато залежить від дотації. Наше тваринництво не конкурентне. Зросла ціна робочої сили, треба платити зарплати, як у Європі. Власник молочного бізнесу мусить закладати у собівартість літра молока більший відсоток на зарплату – не 20, а 40%. Це з’їдає весь прибуток.

– У чому головна причина падіння тваринництва?

– Не можемо примирити виробника з переробником. У західних країнах, наприклад, у Британії, фермер є частиною заводу. На прозорих умовах, наприклад, акціонером. Коли люди купують молочну продукцію в магазині, то в ціні є заробіток виробника, а в нас виробник – ніхто.
Немає й закону про сімейне фермерське господарство. Одноосібники не можуть продавати продукцію в магазин. Лише торгувати на базарі в радіусі 50 кілометрів.

– Дотації – це дієвий механізм підтримки від держави?

– У 2019 році 3,7 мільярда гривень використали на дотації. Хто їх отримав? Більшість і не бачила. У Польщі є комплексна програма підтримки дрібного фермерства. Закладають гроші на рік, два, п’ять, десять, двадцять для розвитку галузі. У нас ще й часто немає пасовищ, а молоко дешеве. То про яку економіку ми говоримо, якщо працівник має отримати 500 доларів на місяць, щоби він тут працював, а ти молоко продаєш за копійки. Треба робити кооперацію в селі. Хай тут гроші крутяться. Якщо фермер має п’ять гектарів землі, може тримати 10 корів. Якщо таких буде троє-четверо, можуть домовитися і поставити невеликий молокозавод. Кожен вкладе по 5-10 відсотків. Зроблять свою торгову марку. Інші займуться курчатами-бройлерами. Це вигідно. Та потрібен забійний пункт. У супермаркет із села не привезеш бройлера, бо мусить бути довідка. Які ідеальні умови ти не мав би вдома, такий продукт ніхто не візьме. Тож варто робити місцеві м’ясокомбінатики. І, будь ласка, державо, допоможи! Так зміниться структура села.

– Яка перспектива розвитку аграрного сектора, як гадаєте?

– Треба починати розвивати села. Нам випав шанс показати, що можемо зробити. Ми – остання надія наших корів, тваринництва. Якщо це не зробимо, то передамо нащадкам країну боргів, яку розірвуть на шматки.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram