Великий супермаркет. До юнака, в задумі застиглому біля полиці з макаронами, підходить бабуся і акуратно чіпає його за руку. Хлопець спочатку лякається, а тоді миролюбно посміхається бабусі і каже:
- Бабусю, ви щось хотіли?
- Ой, милий, ти вже мене пробач, але ти так схожий на мого Павлушу... синок був у мене, та загинув недавно... я можу тебе про щось попросити?
- Ну звичайно, бабуль. Що я можу для вас зробити?
- Та ось, миленький, я весь час ходила по магазинах зі своїм Павлом, він мені завжди допомагав. І кожен раз, коли я вже стояла з візком біля каси і розплачувалася, синок кричав на весь зал: "Мамочко, ми забули кефір!" — і біг за ним. Я тепер постійно про це згадую, як опиняюся в магазині. Милий, ти міг би так само біля каси зробити?
- Без проблем, бабусю
Хлопець з бабусею під ручку підходять до каси, викладають продукти з візка. Касир пробиває їх, і в той момент юнак кричить на весь магазин:
- Мамочко, ми забули кефір!
- Так збігай і візьми, синочку.
Хлопець киває і тікає в молочний відділ. У цей момент до бабусі звертається касир, який закінчив пробивати продукти:
- Бабусю, дисконтна карта є?
- У синочка є. Зараз він повернеться, покаже картку і розплатиться, а я поки на вулиці почекаю, — відповідає старенька, згрібає продукти і бадьорим кроком йде.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
