Якщо на дитину регулярно підвищувати голос (рідкісні випадки зривів — не беруться до уваги, можете спокійно читати далі)/
Це серйозно зашкодить психічному здоров'ю дитини і може привести до розвитку в неї агресії, або, навпаки, депресії, інформує Ukr.Media.
Домогтися від дитини слухняності, якщо гарненько на неї прикрикнути, — на жаль, поширена практика серед дорослих. Ну а як ще пояснити те, що малюк відмовляється виконувати з першого разу? "Адже я сто разів повторюю одне і те ж", — журяться батьки.
Не кричіть на дитину
Чи показуємо ми своє безсилля, зриваючись на крик? Так, та й ще раз — так. Чи відчуває чадо наше терпіння? Так. Тільки це заведено називати інакше — перевіряє межі дозволеного.
Дуже хочеться виправдатися своєю втомою і шкідливістю дитини. Але ось дослідження, яке провели вчені з Університету Піттсбурга, можливо, змінить ставлення батьків до крику в якості виховного заходу.
Нейропсихологи з'ясували: якщо на дитину регулярно підвищувати голос (рідкісні випадки зривів — не беруться до уваги, можете спокійно читати далі), це серйозно зашкодить психічному здоров'ю дитини і може привести до розвитку в неї агресії, або, навпаки, депресії.
Вчені спостерігали за 976 сім'ями з дітьми протягом двох років і виявили, що крики в повсякденному житті дитини приводили до проблем поведінки у підлітків 13-ти років і до депресивних симптомів у 14-річних.
Крім того, вони помітили, що замість того, щоб вирішити проблему, крики її тільки посилюють. І навіть після того, як батьки "відтають" і показують дитині свою любов, це не знижує шкоду від вже нанесеної психологічної травми.
Чому це відбувається?
Дуже маленькі діти не в змозі зрозуміти різницю: якщо батьки кричать на них, то це не означає, що вони їх не люблять, і у дорослих просто був важкий день.
Не розуміючи цих відмінностей, малюки відчувають занепокоєння і сильний стрес, який призводить до змін структури мозку в перші роки життя через надмірний викид в кров гормону кортизолу.
Що ж, ми тепер розуміємо, як не треба, але чекаємо порад — як же тоді діяти? Якщо крик увійшов у звичку, від нього не так вже й просто позбутися.
Тому дамо кілька практичних рекомендацій.
1. Просіть про допомогу. Озвучте свій намір стати спокійніше дітям і близьким. Попросіть нагадувати вам не кричати, якщо емоції вас "накриють".
2. Почніть глибоко дихати і рахувати вдихи і видихи. Ця проста, на перший погляд, рада допомагає ненадовго відволіктися від неприємних думок і повернути собі здатність до здорової оцінки ситуації.
3. Закрийте очі і подумки "прокричитесь". Говоріть все, що накопичилося, закотіть істерику і дайте волю почуттям — у своїй уяві. Як тільки ви подумки все це програєте, відкрийте очі і поверніться до вирішення проблеми вже спокійною.
4. Відчепіться від дитини. Припустимо, ви кричите на малюка за те, що він не хоче прибирати за собою іграшки. Відверніться самі і відверніть дитину.
Підіть в іншу кімнату, зробіть ще щось: увімкніть телевізор або почніть готувати обід. Заспокойтеся, і лише після цього поверніться до безладу — приберіть іграшки разом.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
