Українські гори – неймовірно красиві, колоритні, головні траси (на здивування) цілком пристойні (був лише один шматок між Тячевом і Раховом на Закарпатті), а за ціною такий відпочинок підійде будь-кому.

Ми ж перевірили на собі, як це – відпочити у Карпатах, йдеться в публікації газети "Молодий буковинець".

Ми обрали бюджетний варіант: лише повний бак автомобіля, онлайн-навігатор, мангал та мішок із вугіллям у багажнику. Не планували затримуватися на одному місці, хотіли побачити якомога більше.

Наїздили 900 кілометрів хорошим асфальтом

За чотири дні ми наїздили гірськими дорогами майже 900 кілометрів. Маршрут обрали круговий: Чернівці-Стрий-Мукачево-Косино-Буковель-Яремче-Чернівці. Так охопили і Прикарпаття, і Львівщину, і Закарпаття.

Перша зупинка – в Івано-Франківську. Красива центральна частина нагадує Чернівці. Приємний бонус: на франківську ратушу можна піднятися всім охочим, коштує вхід 20 гривень. Піднявшись металевими гвинтовими сходами на саму верхівку, відкривається чудова панорама на все місто.

Ще одне приємне здивування – ціни у місцевих закладах: навіть на площі Ринок поїсти можна дуже доступно. Тож знайшла підтвердження тому, що Чернівці – найдорожче місто серед своїх сусідів.

Біля Стрия за вказівником повернули на Ужгород. Траса завела нас прямісінько у серце національного природного парку "Сколівські Бескиди". З обох боків траси – красиві лісисті гори, вздовж звивається швидка річка.



На щастя, дорогу в цьому напрямку нещодавно поремонтували – повсюди новенький асфальт без жодної ями. Виняток лише – дорога через Болехів: побита, як вулиця Кармелюка в Чернівцях.

У містечку Сколе, яке лежить вздовж траси, поверніть будь-куди ліворуч і виїдете на берег річки. За нею є в’їзд у природний парк і кілька кілометрів хорошої асфальтової дороги. Веде ця дорога до гірського джерела, та й від краси природи там дух перехоплює!

Неподалік в’їзду є невеликий готельний комплекс, ще далі – місце для кемпінгу, тож залишитись ночувати під шум гірської річки – не проблема.

Вранці, купивши каву та свіжу випічку, вирушили до Мукачева. Насамперед мріяла побачити замок Паланок. Дорогою побачила гарну міську набережну річки Латориці – з лавочками, дитячим майданчиком і скейт-парком.

"У термальній воді перестаєш відчувати тіло"

Вулички в Мукачеві нагадали італійські містечка: будинки під черепицею, багато дерев та квітів, вузенькі дороги, акуратно викладені бруківкою.

Замок Паланок вивищується над усім містом, вхідний квиток – 50 гривень. Подивитися там є на що! Декілька виходів на тераси в різних частинах замку, красивий внутрішній двір зі старовинною криницею, численні кімнати з музейними експонатами – від археологічних знахідок у місті до меблів та одягу знаті, що тут жила. На одній із терас є бінокль, через який можна добре розгледіти техніку у військовій частині. Знахідка для шпигунів!



Інша родзинка Закарпаття – термальні води. Комплексів з басейнами, де вода досягає +40 градусів, тут чимало. Ціни – від 150 гривень. Стільки ж обійдеться найдешевший варіант, щоб переночувати в селі: місцеві жителі наперебій пропонують кімнати.

Найбільший та найсучасніший термальний комплекс – в урочищі Косонь, за 36 км від Мукачева. Розцінки тут здивували: 450 гривень за три години з людини, абонемент на день – 900 гривень. У тригодинний абонемент входить користування всіма басейнами на території, а також півгодини у комплексі з саунами. Усі басейни з різною температурою – від +27 у прісних до майже +40 у солених.

Оскільки температура термальних вод майже така, як температура тіла, то відверто перестаєш себе відчувати.



А ще Закарпаття – край вина та фруктів: їх тут продають на кожному кроці. Там саме сезон чорниць! За пів літра свіжих ягід просять 40-45 гривень.
Дорогою з Мукачева в Косонь, у селі Карпати варто побачити палац Шенборнів. Гарна також стара будівля залізничної станції.

Водоспади і пляж на висоті 1000 метрів

Мастхев під час подорожі Карпатами – село Поляниця на Прикарпатті, де розташований популярний гірськолижний комплекс. Щоправда, на лижах зараз можна покататися хіба що на воді. Розваги тут, як на морі: катамарани, квадроцикли, "банани". Є також піщаний пляж із часточками мушель, який розташований на висоті майже 1000 метрів над рівнем моря.

Вхід на озеро на день коштує 60 грн у будні та 70 у вихідні. Вхід із лежаком – 145 і 160 відповідно. Зонт, матрац – за додаткову плату. Вода прохолодна, всього 20 градусів, але дуже чиста. Крім того, в озері водиться багато риби. Як розповів один із рятувальників, там є осетри та форель, а також багато пуголовків – а це індикатор чистоти.

Щоб не платити за паркування автівки по 70 грн за день, проїдьте аж за озеро: там єдина безкоштовна парковка.



Харчування на території комплексу обійдеться дорого: "олів’є" по 260 грн і 60 грн за порцію квашених помідорів – це не міф. Житло можна зняти від 600 гривень за добу. Та поділюсь лайфхаком: зайдіть ввечері на сайт "Booking" та пошукайте варіанти житла тут. Іноді готелі роблять знижки на номер, який у них пустує. Так ми знайшли номер у готелі під лісом за половину своєї вартості – 475 грн, і сюди входив сніданок. Можна також пошукати житло в сусідніх селах, там буде трохи дешевше.

Протягом мандрівки ми спонтанно знаходили місця, де варто зупинитися. Наприклад, на відрізку від Поляниці до Яремчі обабіч траси шумить водоспад Труфанець, у самій Яремчі не можна проїхати повз величний водоспад Пробій. Повсюди багато вказівників до старовинних храмів. І, звичайно ж, варто прогулятися яремчанським сувенірним ринком біля водоспаду, скуштувати карпатський ром та цукерки із прополісу.



Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram