Росія не погодила проведення тристоронніх перемовин щодо укладання нового контракту про транзит газу до ЄС через українську газотранспортну систему у травні, на червень перемовини також не були узгоджені.

Про це написав у Facebook виконавчий директор НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко.



"Враховуючи, що російська сторона відмовилася проводити тристоронні переговори в травні, тобто вже після обрання нового Президента України, на червень переговори теж не були узгоджені, то стає очевидним, що вони свідомо затягують цей процес. І тут спекуляції щодо впливу виборів президента чи парламенту є лише виправданнями", - йдеться у повідомленні.

Вітренко припускає, що Росія чекає на рішення Данії щодо "Північного Потоку-2", із якого буде зрозуміло, чи затримається його будівництво на півроку, чи він запрацює з 1 січня 2020 року, як заплановано.

"Нагадаю, тільки один з трьох варіантів проходження "Північного потоку-2", які зараз розглядає Данія, призведе до затримки з будівництвом. І навіть ця затримка не гарантує Україні збереження транзиту - РФ може свідомо піти на сценарій, коли вони просто обмежать поставки газу у Європу до контрактних мінімумів, це призведе до підвищення цін у Європі (і для України), і потім з позиції сили РФ буде тиснути на Європу щоб перешкоди для "Північного потоку-2" були усунені", - наголосив Вітренко.

На його переконання, для України важливо мати можливість скористатися передбаченим транзитним контрактом правом на перегляд тарифу у 2018-2019 роках для отримання компенсації за прискорену амортизацію та знецінення української газотранспортної системи як наслідок втрати транзиту з 2020 року. Для цього необхідно здійснити анбандлінг "Нафтогазу" за моделлю ISO.

"Відповідні позовні вимоги наразі визначені на рівні 11-14 мільярдів доларів США", - нагадав Вітренко.

Як повідомляв "Нафтогаз", за законом існує дві моделі, за якими Україна може здійснювати анбандлінг. Перша – це модель ISO (Independent System Operator), коли газотранспортні активи залишаються у "Нафтогазу", проте оператор передається незалежному органу/стороні. Друга – модель OU (Ownership unbundling), яка передбачає виведення як оператора, так і ГТС за межі групи "Нафтогаз".

В обох цих варіантах "Нафтогаз" не має жодного контролю за діяльністю транспортування, а діє як звичайний гравець на ринку. Обидві моделі застосовувалися в Європі. Кожна з них має як недоліки, так і переваги. Модель ISO дає можливість "Нафтогазу" провести анбандлінг швидко та "під ключ", потребує більш технічних змін до законодавства, забезпечує максимальний захист інтересів України в міжнародному арбітражі.