Чернівецька легкоатлетка Руслана Цихоцька стала добре відомою два роки тому, коли засвітилася у міжнародному телепроекті "БУМ. Битва слов’ян". А днями Руслана здобула нову перемогу – друге місце на Кубку України з легкої атлетики у приміщенні. Результат нашої землячки у потрійному стрибку – 14,45 метра (у стрибку в довжину – 6,44).

Нині спортсменка мешкає у Києві. Ввечері після тренувань вона охоче поспілкувалася по телефону з кореспондентом "МБ".

Виконала норматив кандидата у майстри спорту з дзюдо

– Руслано, це правда, що ви у дитинстві хотіли займатися балетом?

– Так! Це була моя мрія змалку, ще коли я жила у Росії (я родом з Амурської області). Коли розпався Союз, моя сім’я вирішила переїхати до бабусі до Чернівців. На жаль, у Чернівцях не було балету, тому з цією мрією довелося попрощатися. Також я займалася самбо, дзюдо та вільною боротьбою. Протягом року навіть виконала норматив кандидата у майстри спорту з дзюдо. Мені подобалося, та все ж коли почала займатися легкою атлетикою, одразу відчула, що це моє. На перший погляд, стрибати важко. Але мені це, навпаки, в кайф. Стає у нагоді це і в житті. У погану погоду з легкістю перестрибую калюжі (сміється, – авт.).

– Здається, спорт нині не такий популярний, як колись…

– Не сказала б. Просто у нас він не розвивається. Ніхто нічого не хоче вкладати у спорт, держава не допомагає, реклами немає – окрім футболу. Кому відомий якийсь спортсмен? Тренерів-професіоналів залишилося мало, кидають спорт зі словами: "Ну його до дідька цей спорт!" Кому хочеться за копійки своє здоров’я гробити? А щоб нормально заробляти, потрібно досягнути рівня майстра спорту міжнародного класу. Я сама, доки потрапила до складу збірної України, вклала дуже багато здоров’я, праці. Тепер отримую зарплатню непогану. Але якщо врахувати, що ще треба платити за оренду квартири у столиці, це мало. Виступаю також за Збройні Сили України.

– Ви багато тренуєтеся?

– Якщо виїжджаю на збори, у нас бувають два тренування на день по дві години. Бігаємо, стрибаємо – усе потроху. Проте, окрім тренувань, необхідне відновлення – сауни, масажі, басейни. Інакше організм не витримав би таких навантажень. Втім, я не зациклююся тільки на спорті. Відвідую театри, культурні заходи, можу музику послухати, у гори поїхати. А то й на дискотеку піти. Спортсмени у нас вміють відпочивати (сміється, – авт.).

Коханий – теж легкоатлет

– Ви заміжня?

– Ще ні, але разом із коханим уже рік винаймаємо квартиру. Він позитивно ставиться до моєї роботи, бо й сам легкоатлет. Те, що у нас спільні інтереси, дуже зближує. Втім, своїх дітей я навряд чи хотіла б бачити у легкій атлетиці. Надто багато сил потребує цей вид спорту.

– Існує стереотип, що людям невисокого зросту важче стрибнути далеко…

– Ці розмови мене вбивають. Мій зріст – 1,66 метра. Колись я постійно чула розмови – мовляв, вона маленька, неперспективна, що з неї візьмеш. А насправді ці ідеали "ноги до вух" – повна дурня! Деякі довгоногі взагалі не вміють стрибати. А я ось "стрибуча" з дитинства, і від зросту це не залежить. Мені здається, тут просто мають бути здібності від Бога. Ось мені стрибати легко, у мене стопа – як на пружинках. Іноді сама не розумію, як це мені вдається.

– На Кубку України ви встановили власний рекорд у потрійному стрибку. Що далі?

– Чесно кажучи, не очікувала такого результату. Він наче впав мені на голову. Але тепер розумію, що можна стрибнути ще далі. Хотілося б підкорити 15 метрів. Та найбільша моя мрія, ще з дитинства, – потрапити на Олімпійські ігри! Щоправда, таких охочих, як я, дуже багато, тож треба буде цьогоріч серйозно поборотися!
Галина МАРКІВ

З ДОСЬЄ "МБ"
Руслана Цихоцька – майстер спорту міжнародного класу, член збірної України.
2011 року стала чемпіонкою України у потрійному стрибку.
Єдина представниця Буковини на V літніх Всесвітніх армійських іграх у Ріо-де-Жанейро.
Закінчила педагогічний факультет Чернівецького національного університету.