Уже третій рік громадський активіст із Чернівців, старший лейтенант Тарас Халавка перебуває на фронті. Він служить командиром одного зі взводів 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Їхня бригада вже тривалий час твердо тримає оборону на Сіверському напрямку на Донеччині. І хоча ворог не полишає спроб прорватися тут, проте завжди отримує гідну відсіч.
Днями Тарас Халавка побував у відпустці в Чернівцях. Побачив родину, друзів. Ненадовго. За кілька днів йому знову довелося повернутися на фронт. Це, каже, найважче у військовій службі: місяцями не бачитися з найріднішими. А ще втрачати побратимів...
Про ситуацію на ділянці, яку тримає десятка, та настрої бійців бригади Тарас Халавка розповів кореспондентці molbuk.ua
Росіяни щодня масово атакують КАБами
"Воєнна обстановка на нашому напрямку суттєво не змінилася. Росіяни раз на тиждень-два йдуть у масований наступ. У листопаді використовували важку техніку, зараз – мотоцикли, багі. Але завдяки тому, що наша бригада складається із досвідчених, мотивованих бійців, які воюють роками (десятка була сформована ще за часів АТО), просування у ворогів практично немає. Вони добряче отримують по зубах, втрачають людей, техніку, відступають. Зализують рани і через якийсь час знову намагаються йти в наступ. За кілька місяців окупанти, може, одну посадку захопили. Словом, поки що тут фронт тримається", – каже офіцер.
Але розслаблятися не можна. Ворог постійно шукає способи послабити українські сили. Якщо раніше росіяни активно працювали артилерією, то зараз щодня масово запускають КАБи, які дуже дошкуляють нашим військовим. У боротьбі з ними могли б допомогти обіцяні винищувачі F-16, але поки що із цим глухо.
"Має розвиватися фронтова авіація. Інакше суттєво нічого не зміниться. ППО там не виставиш, бо ворожі літаки скидають КАБи на відстані кількох кілометрів", – пояснює військовий.
Інші проблеми – брак людей і втома.
"Уже три роки війни, і весь цей час військові не мають змоги повноцінно спілкуватися з рідними, приїжджають у короткострокові відпустки. Це все дається взнаки", – зауважує Тарас Халавка.
"Багато людей вірить, що війна закінчиться цього року"
Військові вже втратили сподівання на демобілізацію. Тепер плекають надію, що новий президент США Дональд Трамп вплине на швидке завершення війни. Бо ж обіцяв.
"Після перемоги Трампа багато хто вірить, що війна закінчиться цьогоріч. Чи принаймні зупиниться активна її фаза. Цю віру вселили заяви Трампа. Хоча його риторика поступово змінюється... Але й суспільство вже по-іншому оцінює загальний стан у державі і спроможність воювати далі. Якщо згадати опитування рік тому, то 70-80 відсотків українців були налаштовані на війну, доки не повернемося до кордонів 1991 року. Тепер відсоток тих, хто так вважає, зменшився. Тобто в людей з’являється розуміння, що без додаткових ресурсів, наповнення ЗСУ кадрами, озброєнням так довго воювати немає змоги", – розмірковує пан Тарас.
Обіцянки Трампа "завершити війну за 24 години" можуть зіграти злий жарт із українцями, зауважує захисник.
"Найгірше, коли люди налаштовуються, що війна мала б завершуватися, а вона й далі триває. Тоді психологічно стає ще важче. Бо логічно, що вона не закінчиться наступного дня після інавгурації Трампа. Але люди хочуть вірити у щось добре.
Зараз дехто сподівається, що війна скінчиться на Великдень. Як на мене, краще про це не думати, а просто виконувати свою роботу. Зрештою, важко оцінити геополітичні процеси, перебуваючи у бліндажі на Донеччині. Тож побачимо, як воно буде далі. Моєю особистою перемогою стало б те, щоб я до кінця війни більше не втрачав побратимів..." – зітхає військовий.
Час від часу підрозділ, у якому служить Тарас Халавка, оголошує збори на військові потреби. Раніше збирали на РЕБи. Зараз є потреба в дронах-мавіках: їх ніколи багато не буває.
"Дрони коштують 70-80 тисяч гривень. Це розхідники, яких треба постійно. Хтось увімкнув РЕБ – дрон упав, його вже втрачено. А це очі, які допомагають берегти людські життя не одного, а всіх підрозділів нашої бригади. Тому будемо вдячні за пожертви", – каже захисник.
"Не втратити державу у внутрішніх чварах"
У прифронтових селах залишилися здебільшого літні люди, і щодня їх меншає, бо помирають. Молоді, дітей не побачиш, вони вже давно виїхали. Місцевим привозять гуманітарну допомогу, та й військові діляться, чим можуть. Люди тримають сяку-таку господарку: город, курей, кіз, корів. Із того й виживають.
"Улітку трохи прогулювався селом. То вже на третій день всі зі мною віталися українською. Та насправді ти не знаєш, що в них у голові. Чи це просто люди, які не мають змоги кудись виїхати, чи вони чогось чекають", – каже Тарас Богданович.
Українцям військовий радить не сваритися.
"Після завершення активної фази війни нашим завданням буде не втратити державу через внутрішні чвари, що вже траплялося раніше в історії України. Навпаки, треба згуртуватися для відбудови країни. І не варто особливо розраховувати на те, що "військові прийдуть і порядок наведуть". Бо ті, хто пережив жахіття війни, найменше прагнутимуть десь виступати. Вони тихенько згадуватимуть полеглих побратимів і намагатимуться забути пройдене пекло. Ті ж, хто буде бігати і бити себе в груди, – ще велике питання, де вони були", – розмірковує Тарас Халавка.
Як підтримати збір на квадрокоптери DJI Mavic 3:
5375 4112 0418 4985
"Монобанк"
Посилання на банку - тут
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
