Щупальців Газпрому стало менше. Блог Ярослава Волощука

Прийдешній рік ознаменувався історичною подією для нашої держави – у ніч із 31-го грудня на 1 - е січня призупинено прокачку російського ( сибірського ) газу по газотранспортній системі України до Європи. Газ десятиліттями фактично був не лише вуглеводнем для енергетичних потреб, але водночас і джерелом політичної корупції, засобом політичного та економічного тиску, вагомою частиною валютних надходжень для нашого північного сусіда. Більше тридцяти років тому по телебаченню йшов серіал "Спрут" про злочинну діяльність італійської мафії, яка своїми щупальцями пронизувала усі сфери життя італійського суспільства – судову систему, законодавчу владу та навіть Ватикан. Аналогічні дії проводив і Газпром по відношенню до своїх "партнерів" у Європі, а також і у нас, як головного транзитера цієї "наркотичної" залежності.

Декілька років тому ми звільнилися від постачання російського газу, але певний вплив ще залишався через його прокачку нашою територією. Ті, хто серйозно цікавився політикою, завжди бачили, якою годівницею була ця газова труба для наших політиків. Влада змінювалась, а бажання присмоктатися до цієї дійки залишалося незмінним. Згадуємо "великого" політика, що сидів на цій трубі, а пізніше сидів у американській тюрмі, в той час, як його партнерка та подружка і досі сидить у нашій Верховній Раді. Доступ до цього ресурсу давав їм можливість заводити своїх людей до парламенту, очолювати уряди, фінансувати партії, тримати руку на пульсі нашого політичного та економічного життя.



Тому немає нічого дивного, що так гостро реагують на призупинення постачання російського газу ті, які ще донедавна також сиділи на цій наркотичній голці. Немає сенсу називати імена тих політиків та країни, бо вони добре відомі. Тепер вони з піною біля рота намагаються погрожувати нам за призупинення фінансування їх брудних схем. Та чого вони вартуватимуть, якщо відібрати у них ці астрономічні суми та сірі схеми?

Звідки у Європі за останні десятиліття виникла така велика кількість "любителів" рашки, зрозуміло. Як кажуть у народі, не за красиві очі. Хіба не бачили ми на всіх великих змаганнях банери із рекламою Газпрому. Цей спрут фінансував усе – спорт, культуру, медіа, "експертів" та громадських діячів. Зіскочити із цієї наркотичної голки не просто і неможливо за короткий проміжок часу. Колись у гуртожитку мені довелось стати свідком ломки наркомана. Зізнаюсь, страхітливе видовище. Отож і частина європейських політиків проходить аналогічну стадію, напевно неприємну для них, але сприятливу для їхніх суспільств та націй.

Але не потрібно впадати в ейфорію, що ми вже назавжди перерізали цю пуповину. Мафія безсмертна. На зміну одним приходитимуть інші. Треба знати, що окрім газової труби і досі діє нафтова. Обрізати її стане ще складніше. Адже попри всі гасла про перехід на зелені технології, в найближчі десятиліття Європа ще буде сидіти на спалюванні вуглеводнів. Як уявити собі життя без авто на бензині чи солярці? Але висновки Європі необхідно робити дуже хутко. Теза, що рашка своїх не кидає, яскраво засвітилась у ситуації в Сирії, а тепер і у невизнаному Придністров’ї. Московії так само легко залишити своїх партнерів без енергоресурсу, як і кидати сотні тисяч своїх недогромадян у горнило війни і не тільки своїх, але і "партнерів" - корейців, індусів та і з десятка інших країн. Тож роботу по відрізанню щупальців мафіозного спруту лише розпочато, але ще далеко не закінчено.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram