З одного боку - старовинні цегляні стіни резиденції, на фоні яких встановлене білосніжне полотно для показу "Поводиря". З іншого боку - старовинні дерева ботанічного саду. У такій атмосфері буковинці кіно ще не дивилися. "Йдемо швидко займати місця", - говорить хлопець своїм однокурсницям. Такі прохання майже у всіх студентів. Сад усіяний людьми. Погода своїми фарбами не дарує надію на чудовий, смачний вечір. Небо стягнуте сірими хмарами, падає дрібний дощ. Але ця сірість не заважає з перших хвилин із захопленням дивитися українське кіно. "Прийшла сюди, бо раніше ніколи на території університету не можна було посидіти і подивитися фільм", - говорить студентка Тетяна Пантелейчук.
Студенти прийшли у сад великими групами. Кольорові ковдри, туристичні килимки, солодкі напої, їжа - усе створює атмосферу пікніка.
- Ми не очікували такої кількості людей. Для нас це дуже приємно. Це говорить лише про те, що такі заходили ми будемо проводити частіше. Ми навіть змушені були змінити маленький екран на великий, - зізнається організатор профспілки студентів Юрій Темофійчук.
Транслювати фільм почали з першими сутінками. З початком стрічки голосні розмови стихли. Більшість глядачів фільм ніби приворожив: хтось підспівував, хтось підтанцьовував, коли головна героїня співала.
З кожною хвилиною показу стрічки у молоді мінялися настрої. Хтось тулився до своєї половинки, а самотні дівчати із заздрістю коментували поцілунки та обійми. Мовляв, зараз буде "ніч кохання".Хтось накривав себе повністю ковдрою, щоб не змерзнути, або "щоб не з’їли комарі". На середині фільму організатори принесли чай, каву та печиво.
Після показу фільму усі були згодні з тим, що кінопоказ під відкритим небом треба зробити постійним. Лунали прохання, щоб частіше показували українські фільми. Дівчата в майбутньому хочуть побачити комедії, драми, мелодрами. Хлопці бажають інтелектуальних, психологічних трилерів. (Артем Дрига)
