Мати проходить у кімнату сина. На комоді поруч із іконами стоїть портрет Миколи Дупешка, вона підходить і гладить його. Дивиться на нагороди, які стоять поруч та витирає сльози. Там орден "За оборону Луганського аеропорту", "За мужність", "Золотий хрест" та багато інших… Син Людмили Дупешко Микола Герой України. Йому посмертно присвоїли це звання та орден "Золота Зірка".
Микола Дупешко загинув в грудні 2024 року, за тиждень до своєї відпустки… Що таке війна, офіцер добре знав. Адже воював відразу після військової академії у 2014 році. Про військову службу, досягнення та материнські переживання пані Людмила розповіла в інтерв’ю "МБ".
– Мій синочок був найдобрішою людиною, чесним і справедливим. Він поважав батьків та дуже любив братів. У мене є три сини Микола був наймолодшим. Завжди допомагав по господарству, знав, що таке праця. У постійних справах я і не зрозуміла, коли моя дитина виросла. Раз і вже випускних. Одного дня прийшов і сказав: "Мамо, я подав документи у Львів". Я запитала, чому саме туди? Так далеко… Він відповів: "Я подав документи у академію десантно-штурмових військ". Я не стала сперечатися. Це був 2013 рік, про війну тоді уявити ніхто не міг. Мій Микола був дуже спортивним хлопцем, тому всі нормативи для вступу склав і вже у вересні пішов навчатися, - каже жінка.
Пані Людмила каже, що Микола завжди старався приїжджати у рідне село Малий Кучурів, тягнуло його. Навчання проходило добре, Миколу хвалили в університеті. Мати дуже пишалася своїм сином, але настав 2014 рік… Спочатку окупація Криму, вже потім перші бойові дії на сході. Тоді молодих десантників відправили обороняти Луганський аеропорт.
–Після Луганська моя дитина змінилася... Він йшов навчатися хлопчиком, а повернувся справжнім, мужнім чоловіком. Розповідав, що у Луганськ їхали, як у фільмі, але коли побачили, які підірвали танк, то зрозуміли що таке війна… - згадує мати.
Відтоді Микола воював. Повертався додому нечасто, але завжди знаходив час для матері та робив сюрпризи.
–Він ніколи не забував про мій день народження. Старався приїхати. Ніколи не сказав мені поганого слова. Завжди: "У мене все добре" — навіть коли не було ні води, ні їжі в тому аеропорту. Після першої ротації була коротка відпустка, він приїхав. Ми не могли наговоритися, я не могла наобійматися свого сина. Він навчив мене бачити світ. Каже: "Мамо, подивіться, яке в нас життя, які в нас квіти, який ліс. На сході такої краси нема", - згадує пані Людмила.
Коли в 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, Микола вже був досвідченим військовим. Служив у 80-й бригаді, потім перейшов у 25-ту та очолив відділ розвідки. Брав участь у боях під Ізюмом, на Донеччині, у контрнаступі на Херсонщині.
— У нього тоді коліно було хворе. Лікарі казали — операцію треба. А він: "Я не можу, мої хлопці їдуть, як я їх залишу?" Йому зробили операцію, і він повернувся на передову. Став начальником розвідки. Пізніше на кілька днів приїхав додому. Тоді я останній раз бачила свою дитину… - плачучи каже Людмила Дупешко.
Після короткої відпустки, Микола повернувся на службу. Напрямок несення служби був один із найважчих —Покровський. Але він ніколи не втрачав віри в краще та не дозволяв опускати руки навіть коли найважче. Одного дня він подзвонив до поні Людмили та сказав, що 18 грудня приїде додому в відпустку. Це здивувало жінку.
— Він завжди робив сюрприз, а тут сказав, що приїде. Але з усім тим я була щаслива, бо дитина додому приїде. Вже планувала, що приготую. Літала від щастя. Я дзвонила до нього, але телефон мовчав. Заспокоювала, що можливо зайняти, але пізніше подзвонила його дружина Катерина і дуже сильно плакала. Дуже… У мене пішла земля з-під ніг. Як моя дитина, мій Миколка, як? Усі ці роки я воювала разом з ним! Він вмів все так подати, що я і не відчувала, що він на війні. А тут він загинув як? Ви знаєте, минуло пів року, а я досі не вірю в це. Мені здається, що він от-от приїде та обійме мене. Я навіть речі його не розбираю, не можу. Щодня йду до нього на цвинтар. Там мені легше… - розповідає пані Людмила.
За високі досягнення у службі Президент України Володимир Зеленський посмертно присвоїв звання Героя України та орден "Золота зірка" Миколі Дупешку, а також офіцеру присвоєно звання підполковника.
Зараз у кімнаті Миколи – тиша… Для Людмили – це місце дитячих спогадів, щасливих моментів. Жінка вірить, що тут душа її сина.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
