Відомий у світі французький фотохудожник з буковинським корінням Юрій Білак презентував чернівецьким журналістам свою зйомку із зони АТО. На Буковину митець традиційно завітав, аби фотографувати маланку. Окрім того, він розповідає про побачене на Сході. Друкуємо ексклюзивні кадри, надані molbuk.ua митцем, та його думки про війну.
... Вертеп з білосніжним ангелом, навколо якого діти і, важко повірити, навколо якого також і війна. Пам’ятник Леніну, розфарбований у жовто-блакитні кольори. Цвинтарі, над могилами яких видніються таблиці "Тимчасово невстановлений Захисник України"... Світлини Юрія Білака показують війну, наших героїв і влучають глибоко у серце.
- Це моя друга подорож у зону АТО, - розповідає molbuk.ua Юрій Білак. - Місяць тому був у Слов’янську і аж до Дебальцево. Цього разу поїхав у напрямок Лисичанська, Щастя... Яка там атмосфера? Вони (
українські військові, - автор) сидять на позиціях і чекають, що їх можуть бомбити. Вони не мають права відповісти або відповідають, коли уже отримують снаряди, осколки собі на голову, коли гинуть люди. Дуже дивна позиція... Коли був у Щасті, сепаратисти отримали гуманітарну допомогу й одразу "вислали" її українцям. Ця допомога була у виглядів градів.
Фотохудожник наголошує, що наші бійці є справжніми героями.
- Хлопці, які тримають позицію, вони дійство герої, - висловлює свою думку пан Юрій. - Треба усе зробити, щоби їм було краще. Праця волонтерів є надзвичайно важливою. Без цих волонтерів вони би не могли бути там. Коли ти перебуваєш там, ти бачиш усе на власні очі, ти багато розумієш: ці люди харчуються, їм тепло завдяки волонтерам.
Фотограф висловлюється про те, що бачив: антитерористичну операцію чи війну?
- Я не був по той бік, у сепаратистів, а тому важко щось сказати про повну картину. Але чи це громадянська війна, про яку говорять? - висловлюється митець. - Ну коли на українців направлена зброя, якої у них немає, важко думати, що це громадянська війна. Звідки в іншої сторони гроші на таку техніку? Хто їх підтримує? Це так називають - громадянська війна - але воно не відповідає дійсності.
Головним для Юрія Білака було показати у своїх кадрах людей.
- Я - фотохудожник, намагаюся знімати не подію, а людей у події, - пояснює фотограф. - Мені треба чекати якийсь час, щоби люди відкрилися мені. Аби вони не ховали те, про що думають. Це є моя праця: я приходжу і фотографую їхнє життя. Ми знаємо про бомби, але чи ми знаємо, про що воїни говорять, жартують там, позаду. Я бачив, як із металевої решітки, взятої з-під корку від пляшки шампанського, роблять тризуби... Саме такі деталі я хочу показати у фото. Не рідко там час тягнеться важко і повільно: вони сидять і чекають, чи щось бува не впаде на їхню голову. І поки вони чекають, їм не тепло: коли я там був, то вдарив 27-градусний мороз і був сильний вітер. Коли я фотографував, ніс прилипав до фотоапарата. А тепер уявіть, що для воїна вартує 24 години бути пильному за таких умов! Увесь час є ризик потрапити під кулі снайперів. Я чув, що деякі жінки з боку терористів стріляють не для того, щоби вбити людину, а стріляють у саму вразливу чоловічу частину. Це варварство! Що це за війна така?
Більш детально про подорож Юрія Білака у зону АТО читайте у номері "Молодого буковинця" за 16-17 січня. Ексклюзивні фото, надані Юрієм Білаком:
13-01-2015, 18:11
0
3 638
