У драмтеатрі відбудеться ювілейний показ "Солодкої Дарусі"

У Чернівецькому драмтеатрі імені О. Кобилянської у суботу, 16 березня, о 18.30 відбудеться ювілейний показ "Солодкої Дарусі". У чому секрет її успіху? За словами глядачів, у тому, що можна побачити живу історію свого народу.

У постановці – історія Буковини середини ХХ століття. За сюжетом, маленька Даруся за цукерку розповідає радянському офіцерові, що батько допомагає воякам УПА. Ця цукерка стала для неї фатальною. Через усе життя Даруся пронесе свій хрест.

У перші прем’єрні покази квитки розкуповували за тиждень наперед. Через п’ять років квитки також розкуповують. Вистава змінювалася, але кістяк акторів залишився.

– Вистава змінилася за ці п’ять років, і ми змінилися разом з нею, я змінилася як режисер, – каже режисер вистави, художній керівник муздрамтеатру Людмила СКРИПКА. – Якби нині ставила "Солодку Дарусю", уже зробила б її по-іншому. Ця вистава справді стала дуже важливою для нас усіх. Мені приємно, що актори, які у ній грали п’ять років тому, досі виходять на сцену з таким трепетом, ніби вперше. Для них вона також дуже особлива, як і для мене, як і для глядачів.

– Але попри те, що за п’ять років відбулося чимало змін, деякі актори йшли з театру, інші приходили, – "кістяк" вистави залишився незмінним, – продовжує режисер. – Даруся – у виконанні заслуженої артистки України Наталії Гунди, Микола Гоменюк – у ролі Цвичка. А які прекрасні акторські роботи вийшли у заслужених артистів України Лариси Попенко, В’ячеслава Стаханова, Віктора Барановського, Валентини Головко, Христини Зборлюкової, народної артистки України Тамари Кільчицької! Люблю в цій виставі спостерігати за цими акторами, та й не тільки за ними. У цій виставі бачу наш колектив, театр, якого ми прагнули. Отримую задоволення.
Нещодавно Людмилі Іванівні довелося також вийти на сцену як актрисі. Замість народної артистки України Тамари Кільчицької вона зіграла роль Марії, сусідки Дарусі. "Не скажу, що мені дуже сподобалося, бо, будучи на сцені, дивилася на все з режисерської точки зору, – усміхається Людмила Іванівна. – Тому вважаю, що актриса і режисер у мені погано поєднуються. Через це нині обираю режисерську роботу. Але було кумедно, як актори сприймали мене: вони бачили в мені не Марію, яку я грала, а режисера Скрипку. Вони намагалися грати якнайкраще, тож вистава пройшла чудово".