У Чернівецькій гімназії колядували учні та вчителі

Усі учні – у вишиванках, дівчатка – із косами, у які вплетені червоні стрічки, вчителі – у національних костюмах, справжніх витворах мистецтва. У такому вигляді прийшли 27 грудня до навчального закладу учні Чернівецької гімназії №5. Цього дня у них було свято колядок та віншувань.

Кожен клас під музичний акомпанемент виконав кілька колядок, чимало з яких невідомі широкому загалу. Хлопці також віншували. Школярам було цікаво подивитися та послухати одне одного, тому під час виступів у залі панувала цілковита тиша.

А наприкінці на сцену вийшли і вчителі. Вони майстерно виконали кілька колядок.

- Ви звикли нас бачити лише у ролі вчителів, які постійно задають домашні завдання, щось записують у ваших щоденниках, – звернулася до учнів організатор свята, заступник директора Галина АБРАМ’ЮК. – Сьогодні ж ми хочемо постати перед вами як звичайні люди, які шанують та підтримують українські традиції. Наш невеличкий ансамбль називається "Яскиня" - від назви місця, де народився Ісус Христос.

У "Яскині" співають вчителі фізики, математики, шкільний психолог.

- Учасники "Яскині" збираються разом на Маланку і йдуть по знайомих маланкувати, - розповідає вчителька інформатики Леся ФЕДОР. - Колись із нами ходили старшокласники та наші чоловіки. Зараз же залишився лише один – чоловік нашої вчительки фізики. Раніше ми переодягалися на Маланку, тепер обмежуємося лише піснями. Пригадую, одного разу я була в образі Проні Прокопівни, причепила ззаду розкішний лисячий хвіст. Зайшли ми в гості до однієї вчительки, а її кіт як кинеться на той хвіст, я так злякалася! Іншого разу наша колега народила дитину на Різдво, то ми колядували просто під пологовим будинком. Усі жінки виглядали у вікна, махали нам руками…
Підтримують традиції Різдва та Маланки і міські школярі.

- У Чернівцях можна колядувати незгірше, ніж у місті, - переконана учениця 8-Б Анна КУЧЕРЯВА. - На Різдво та Маланку ми збираємося класом або своєю компанією і йдемо по знайомих та рідних колядувати. Нам дають солодощі, гроші. Але це – не головне. Найважливіше те, що ми разом і нам весело. (Г. Марків)