У Чернівцях підростають двоє нових Моцартів – брати Костянтин і Маркіян Лукинюки. Майже як Моцарт, хлопці почали грати на скрипці з чотирьох років. А ще у них, за свідченням вчителів Чернівецької дитячої музичної школи №2, у якій навчаються брати, абсолютний музичний слух, неабияке відчуття ритму, а у Кості є здібності до композиторства.

Костянтинові – 11 років, Маркіянові – 10. Незважаючи на свій юний вік, хлопці досягли чималих успіхів у музиці. Зокрема у грудні минулого року Костя здобув гран-прі на фестивалі "Бурштинові нотки" у номінації "соліст", а Маркіян – перше місце. Також брати посіли перше місце на фестивалі за виступ дуетом. А нещодавно хлопці здобули за виступ дуетом гран-прі на обласному конкурсі ансамблів. На міжнародному конкурсі "Сходження" у Ялті 2010 року Костя посів перше місце, Маркіян – третє. А 2009 року Костя посів перше місце як композитор на міжнародному конкурсі "Акорди Хортиці" у Запоріжжі. І цей список перемог можна було би ще довго продовжувати.

– Займаюся музикою вже сім років, – розповідає Костя. – До музичної школи мене привела мама. Тоді я ще не міг зрозуміти: подобається мені грати на скрипці чи ні. Але помалу втягнувся. Намагаюся займатися щодня по годині-дві. Якщо готуюся до конкурсів – по три-чотири години граю. Останні два місяці були дуже важкими – багато конкурсів, олімпіад, доводилося безупинно готуватися. Гуляти з друзями мене не відпускали, казали, що треба тренуватися. А іноді так хочеться повеселитися з товаришами!

– Граю на скрипці вже шість років, – каже Маркіян. – Мені подобається. Загалом вмію грати приблизно десять складних творів. Щоби досконало вивчити твір, потрібно майже півроку. Музичний твір вивчаю напам’ять за три місяці. Коли граю, думаю про те, щоби гарно зіграти.
Хлопці бувають майже на всіх концертах обласної філармонії. Причому роблять це з власної волі.

– Мені цікаво відвідувати концерти, – зізнається Костя. – Слухаючи музику, пізнаю щось нове.

Для професійних скрипалів потрібні і професійні скрипки, виготовлені майстром. Але вони коштують мінімум дві-три тисячі доларів. Костя зараз грає на німецькій мануфактурній скрипці за 500 доларів і мріє про професійний інструмент. А в Маркіяна – фабрична скрипка, яку йому надала музична школа.

За словами мами хлопців Ярослави Лукинюк, вона віддала синів на скрипку в такому ранньому віці, щоби змалку привчити їх до гарної і корисної справи.

– Якщо дітей не спрямувати кудись свідомо, їх по-своєму виховає вулиця, – вважає Ярослава Володимирівна. – Щоби запобігти проблемам, краще нехай діти будуть зайняті чимось потрібним. Звичайно, важко було із ними займатися у чотири роки. Маркіян постійно хотів на уроках спати, не міг зосередитися. Але з часом звик.

Сусідам, каже Ярослава Володимирівна, гра на скрипці не заважає: "На щастя, ми живемо у приватному будинку, і діти можуть займатися, коли захочуть. А ще у нас звукоізоляційні стіни".

Ярослава Володимирівна переконана: у Кості та Маркіяна вже визначене майбутнє – музика: "Після закінчення школи хлопці вступлять до музичного училища, потім – до консерваторії. І це вже не мрія, а визначений шлях. Не знаю, чи стануть вони музикантами зі світовим іменами. Для мене головне, щоби з моїх дітей виросли гарні люди. Можливо, професія музиканта й не надто прибуткова, але ми живемо скромно і синів до цього привчаємо".
Галина МАРКІВ

Потрібен не тільки талант, а й велика праця

Наталія ЛЮТОВА, викладач-методист, завідувач відділу струнно-смичкових інструментів музичної дитячої школи №2:

– Гра на скрипці – це не лише технічні вміння, а й художнє завдання. Треба не просто зіграти ноту, а й знати, як вона звучить, і вміти її видобути. Для цього треба мати розвинений музичний слух. У братів Лукинюків він абсолютний, такий дається від Бога. І я відразу зрозуміла, що вони талановиті, адже їхні здібності досить яскраво виражені. Проте не завжди варто судити, чи є у дитини здібності до музики, з перших занять. Трапляється, що вони проявляються пізніше, їх можна розвинути. Адже талант – це ще не все. Потрібно дуже багато працювати.