Сьогодні, 24 квітня, у Чернівцях відзначили 160 років від дня народження відомого художника з Буковини Миколи Івасюка. Десятки людей зібралися біля меморіальної дошки митцю, що на вулиці Університетській, для покладання квітів. Згодом всі вирушили до Художнього музею, де відбувся мистецький захід присвячений пам'яті Івасюка.
Про це повідомляє кореспондентка molbuk.ua.
У фоє Художнього музею представлені полотна, створені учнями художньої школи ім. М. Івасюка. На них - дитячі переосмислення відомого митця.
Голова районного об’єднання Всеукраїнського товариства просвіти ім. Т. Шевченка Світлана Масловська каже:
"Ми сьогодні вшановуємо не тільки великого Буковинця, а й українського воїна. Саме тоді, коли йде повномасштабна війна, і кожен по-своєму має свою зброю, згадуємо, що зброєю Миколи Івасюка були його картини. Через що він власне і постраждав. За це був репресований та розстріляний - за творчість, яка була надто українською. У його картинах переважали українські степи, костюми, були відображені традиції. Звичайно це не влаштовувало радянську владу".
Також відбулось вручення районної премії ім. М. Івасюка. Її отримала мисткиня та волонтерка Надія Бачинська.
Олена Гужва, співробітниця науково-експозиційного відділу музею, розповіла про чернівецький період у творчості Миколи Івасюка, який декілька років ретелельно досліджувала.
Вона зазначила, що Микола Івасюк дійсно відкрив першу художню школу на Буковині, проте є одна деталь, про яку мало-хто знає.
"В літературі зустрічалися такі відомості, що 1899 році він заснував художню школу для талановитих дітей бідних батьків. Я поцікавилася цим матеріалом в нашому обласному архіві та от знайшла цікаву публікацію за 1900 рік, в якій йдеться: "Пан Івасюк створив торік, по вулиці Крайової палати (нині вул. Шептицького ред.) на першому поверсі школу малярства. Вона набула розголосу найліпшої малярської школи в нашому місті й мала багато учениць". Зверніть увагу - "учениць". Крім того, зі спогаів художника Любецького знаємо, що Івасюк мав приватну школу, що розміщувалася в його майстерні. Тут вже навчалися чоловіки", - розповідає науковиця.
ДОВІДКА
Микола Івасюк народився 14 квітня 1865 року у Заставні.
Микола Івасюк – український баталіст. Він створив композиції з козацьких визвольних змагань, чимало картин з боїв Українських січових стрільців, вояків Української Галицької армії, оскільки гаряче підтримував боротьбу українців за свою державу. Йому пророкували велике майбутнє в Європі, але художник вирішив повернутися на Батьківщину, де зрештою, сталінські кати позбавили його життя, пише видання "Український інтерес".
Микола Іванович народився 14 квітня 1865 року на Буковині у містечку Заставна.
Нині про цього геніального художника мало хто знає на Буковині. З приблизно 500 його робіт в українських музеях зберігаються трохи понад чотири десятки. Решта – у різних країнах, у приватних колекціях. Наприклад, у колекції іншого видатного буковинця, співака Дмитра Гнатюка.
Раніше ми писали: "Від його обіймів досі мурашки по шкірі": спогади внучатої племінниці Гнатюка
У 19 років Микола Івасюк став студентом Віденської академії й поставив собі мету: написати картину про Богдана Хмельницького. Цій роботі Івасюк віддав 20 років творчого життя. У чужомовному оточенні, при хронічних матеріальних нестатках, Івасюк наполегливо шліфував природний талант, долав прогалини у знаннях з історії України; став активним читачем бібліотеки Віденського українського товариства "Січ".
У 1910 році Микола Івасюк розписав стелю ощадної каси у Чернівцях (за радянської влади тут розміщувався міськком партії). Темою монументальної алегоричної композиції Івасюк обрав "Ощадливість".
Перед Першою світовою війною крайовий сойм Буковини виділив Івасюкові 1000 крон на відкриття мистецької школи. Жив він тоді в Чернівцях на вулиці Йосифа, неподалік Народного дому, де мав і свої майстерні. У цьому домі Івасюк мав ще одну майстерню, де працювали молоді учні, які малювали церковні образи для іконостасів, котрі завершував Івасюк. Його іконостаси є у Заставні, в Кіцмані та в деяких селах на Буковині.
Коли почалася Перша світова війна, російська армія мала успіх, 3 вересня російське військо вступило до Львова. У перших числах квітня 1915 року туди приїхав Микола II, якого там урочисто зустрічали. У Національному музеї українського образотворчого мистецтва зберігається ескіз Івасюка до картини "В’їзд Миколи II у Львів". 18 квітня німецько-австрійські війська перейшли в контрнаступ і відвоювали більшу частину Галичини. Відступаючі царські війська взяли з собою заручниками 50 провідних українських діячів, разом із Миколою Івасюком. Його як "німецького шпигуна" вислали до Ростова-на-Дону.
Після 1917 р. Івасюк повернувся до Києва.
1925 року Миколу Івасюка та професора Євсевія Ліпецького запросив голова Раднаркому УРСР Влас Чубар викладати малярство в Київській Академії мистецтв. Ліпецький не прийняв запрошення і не радив Івасюкові їхати у СРСР, бо від утікачів знав про тамтешній комуністичний режим. Але Івасюк не послухав поради і, як повідомлялось у газеті "Пролетарська правда", "на запрошення уряду Української РСР наприкінці 1926 року разом із сім’єю переїхав на постійне мешкання до Києва". Отримали радянське громадянство, жили то в Боярці, то в Пущі-Водиці, то в Ірпені. Художник Василь Кричевський згодом оповідав, що перед смертю Івасюк дуже бідував і був розчарований такою "Україною".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
