Колаж molbuk.ua
У гімназії села Глибочок Кам’янської громади вчителі, учні й технічні працівники активно допомагають війську. Ще із 2014-го вони готували їжу, смаколики для захисників. А з початку повномасштабного вторгнення плетуть маскувальні сітки.
На жаль, запитів від військових дедалі більше, а ентузіастів у селі меншає. Тож у школі закликають усіх небайдужих долучатися до допомоги війську. Адже від цього залежить майбутнє нашої країни.
Про це ідеться у публікації "МБ" від 23 січня, пише molbuk.ua
Мають подяку від легендарного Да Вінчі
Гімназія підтримує всі бригади, які звертаються, каже заступниця директора закладу Ірина Солонинка. Це, зокрема, Сторожинецька тероборона, 10 окрема гірсько-штурмова бригада "Едельвейс", об’єднана штурмова бригада Нацполіції "Лють", батальйон "Вовки Да Вінчі" та інші. Від захисників заклад отримує чималу кількість подяк, шевронів. Найбільше в гімназії пишаються подякою від самого Дмитра Коцюбайла – легендарного Да Вінчі. Усе зберігають на почесному стенді.
Фото із фб-сторінки гімназії села Глибочок
Також на видному місці в коридорі гімназії встановлений каркас для плетіння маскувальних сіток. Це дуже зручно: кожної вільної хвильки сюди може підійти будь-хто з діток чи вчителів і заплести бодай кілька стіжків.
"Спочатку ми ще намагалися полічити, скільки загалом сплели сіток, – каже Ірина Солонинка. – Нарахували понад кілометр, а згодом і лік втратили. Влітку я брала сітки додому, плели разом із рідними, сусідами. У 2023 році, перед Великоднем, надходило дуже багато запитів від військових, тож ми працювали від ранку до вечора навіть на вихідних. Долучалися односельці, випускники школи. На жаль, поступово кількість охочих зменшилася, і рук катастрофічно не вистачає. Люди якось звикли до війни".
До плетіння сіток долучаються і першачки, і учні старших класів. Використовують кожну вільну хвилину.
"Коли нема світла, ми плетемо. Таке заняття заспокоює, своєрідна медитація. На перервах дітки вибігли в коридор, зав’язали кілька смужок і побігли далі. Технічні працівники дуже допомагають, нарізають матеріал на смужки", – каже освітянка.
"Кожен має робити для фронту все, що може"
Каркас виготовили власноруч. Стометровий рулон пластикової основи коштує близько трьох тисяч гривень. Його вистачає приблизно на півтора-два місяці.
"Військові хвалять наші сітки. Кажуть, вони слугують і за подушку, і за ковдру. Ними можна накрити і бліндаж, і танк. Пластикова основа міцніша: рибальська, намокнувши, рветься.
Та загалом сітки – це розхідний матеріал, якого треба багато і постійно. До нас часто звертаються, знаючи, що ми таке робимо. Але через нестачу рук нам треба тиждень-два, щоби закрити запит. Якщо є термінова потреба, стаємо всі разом і посилено працюємо, відкладаємо інші справи. Часто забирати сітки приходять самі військові. Для вчителів, учнів це найкращий стимул продовжувати справу", – зазначає заступниця директора.
Ірина Солонинка закликає буковинців активніше долучатися.
"Підтримувати військо можна різними способами, і це далеко не завжди питання грошей. Плетіння сіток, наприклад, не вимагає коштів. Також збираємо пластикові кришки на перероблення, бляшанки для окопних свічок. Робимо, що можемо. Зараз такий час, коли замало лише ходити на роботу".
Спочатку в закладі також плели кікімори, але для діток це надто складно. Тому зараз цим удома займається вчителька української мови Глибочківської гімназії Світлана Ліньова.
"Одні фарбували мішковину, інші торочили на нитки. Закуповували, викроювали сітки й плели. Долучалися родичі, працівники школи. Робота справді кропітка, потребує багато часу і терпіння. Кожну ниточку треба заплести у певний малюнок", – каже вчителька.
"Гімназія невеличка, а допомагає найбільше в районі"
Волонтер зі Сторожинця Сергій Корочук, який часто відвозить на фронт шкільні "гостинці", каже, що захисникам зараз потрібно все: маскувальні сітки, окопні свічки, колеса, запчастини до машин. Не кажучи вже про дрони та інші пристрої, без яких зараз на передовій ніяк.
"Техніка – розхідний матеріал, який, на жаль, довго не служить. Буває, привезеш на фронт машини, а через кілька днів стається ворожий приліт – і все, авто нема. Тому допомога потрібна постійно.
Глибочківська гімназія, можливо, найменша у колишньому Сторожинецькому районі. Водночас допомагає чи не найбільше. Є багато великих шкіл, але вони не такі активні. Певне, це залежить від директора, колективу", – розмірковує волонтер.
Плетіння сіток і виготовлення окопних свічок – це важка праця, яка потребує вмінь, часу, зусиль.
"Днями ми передали на передову тисячу окопних свічок. Працювали над ними ще з літа. Облаштували цілу лабораторію. Досліджували, скільки часу горітимуть, як правильно їх виготовляти. Бо все насправді не так просто. Баночки треба помити, їхня висота має бути не більш як шість сантиметрів, тоді парафін згорає до дна. Словом, роботи є багато, і долучатися варто кожному", – каже Сергій Корочук.
"Ми підтримуємо ЗСУ, це наш обов’язок. Дітки охоче долучаються, кажуть: "Робимо це для того, щоби вороги не прийшли до нас", – зазначає директорка Глибочківської гімназії Лариса Реус.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
