Автор фото - Тарас Піц
Не стало відомого чернівецького художника і музиканта Сергія Колісника.
Про це сьогодні, 27 серпня, повідомив на своїй фб-сторінці фотомитець, товариш Сергія Колісника Тарас Піц, пише molbuk.ua
Як стало відомо molbuk.ua, митець помер від важкої хвороби. 19 липня він відзначив 60-річчя.
Друзі та близькі болісно відреагували на звістку:
"Це жесть, лише недавно вітав його з 60-річчям... Ніколи не відомо, що стане останнім між двома людьми, і коли... Зустріч, погляд, слово, дзвінок. Прощавай, Шкільна, 11, все це було неймовірно круто... Назавжди в серці і пам'яті", - написав Олег Сухарєв.
"Сумно і боляче..." - додав Igor Sorokoumov
"Ні, ні… Що таке… Світлого шляху", - відреагувала Олександра Тарас-Маковей.
Наразі невідомо, коли відбудеться прощання із митцем.
Сергій Колісник вирізнявся з-поміж колег-художників своєрідністю таланту і мистецького світобачення.
Як і багато чернівецьких митців, він свого часу закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва, пізніше – художньо-графічний факультет Криворізького педагогічного університету.
Працював у галузі станкового живопису і графіки. Член Спілки художників України. Учасник регіональних, всеукраїнських і міжнародних виставок, зокрема в Бельгії (Антверпен, 1995-1997), Німеччині (Гамбург, 2007), США (Чікаго, 2015).
За роки творчих пошуків Сергій сформувався як цікавий сучасний художник. В його роботах - тонкий ліризм, майстерне володіння техніками живопису і графіки, своєрідні прийоми стилізації. Довгий час митець захоплювався традиційним іконописом і використовував у своїх творах техніку жовткової темпери по левкасу.
Основні твори:
Ікони — для монастиря в урочищі Кипляче (смт Чоповичі Малин. р-ну Житомир. обл., 1999–2008), для храму Успіння Пресвятої Богородиці (2006), для іконостаса каплиці дит. обл. лікарні (обидва — Чернівці), "Преподобний Антоній Печерський" (Лядів. Свято-Усікновен. скел. чол. монастир, Могилів-Поділ. р-ну Вінн. обл.; усі — 2007); живопис — "Чернівці у жовтому повітрі" (2003), "Околиці" (2004), "Грушки", "Художник Т. Вірста" (обидва — 2010), "Вир у Сантропе" (2011); серія "Ліс" (2006–08).
Як відомо, Сергій Колісник є автором панно, на якому зображений прихід австрійців на Буковину.
Нагадаємо, митець увійшов до ТОП-11 чернівчан, які просувають своє місто у світі.
Також Сергій Колісник був не тільки оригінальним художником, але й відомим у Чернівцях рок-музикантом (гурт "Олово"). Гурт був започаткований у грудні 1998 року і зарекомендував себе як самобутній представник буковинського андеграунду.
Цитати Сергія Колісника (з матеріалу видання Gazeta.ua)
Життя – це потяг, який їде. А в ньому постійно змінюються люди: одні виходять, другі заходять, купуючи квиток. Хтось зайцем заскочить. Хтось – провідником.
Обожнюю своє життя. Нічого б у ньому не змінював.
Талант – це багаж, даний авансом.
Жінка – це подорожній, який підсідає до тебе в купе, у твій поїзд життя.
Війна – це букет емоцій. Страшно від усвідомлення, що можу вбити людину. Більше боюся того, ніж якби вбили мене.
Свобода – це коли виходиш босий із торбою в поле і там безкінечний горизонт, ніде нічого нема, можеш іти на всі 360 градусів. Намагаюся так жити.
Є кілька робіт, над якими працюю десятки років. Якось почав малювати, а потім бажання охололо, пропало. Випадково в майстерні побачив – і думаю: треба доробити. Сів, доробив. Усе залежить від натхнення, а воно – в повітрі. Треба вміти його ловити.
Основне, заради чого людина народжується, – виховати свою душу, аби після смерті вона мала вищий ступінь, ніж до народження.
Не важливо, чи в шлюбі люди живуть, чи поза ним, аби кохання було. Шлюб – це умовність. Беруть його, щоб зайвий раз довести свої серйозні претензії на життя з іншою людиною до смерті.
Плакав недавно з товаришем. Сіли, випили трохи, побалакали про життя і розплакались. Жінки придумали, що чоловіки не плачуть, аби їх ідеалізувати. А ми також підвладні емоціям.
Дивлячись на свою бабусю, перестав боятися старості.
Рай – це тиша.
Ніколи не можна робити халтури. Настане час, коли за це буде дуже прикро. У мене було, що замовники хотіли щось, а я не міг їм довести, що треба інакше. Зробив так, аби відчепилися. Потім воно мене догнало.
Як грошей нема, тоді починають швидше мізки шевелитися. Це стимулює.
Мій дід прожив 95 років. Помер через нещасний випадок. На Масляну їхав кіньми, співав, вимахував пляшкою, випав із брички – забився. Любив випити, і з тим недоліком прожив усе життя. Я позитивно ставлюся до алкоголю, але п'ю рідко. Коли приходять гості, пригощаю коньячком. Можу випити з радості. З горя – ніколи.
Ніколи б не зміг не виконати того, що пообіцяв.
Мрію про гуцульський будинок у горах. Поряд – майстерня з величезним вікном, з якого виднівся б гірський краєвид. Малював би його кожен день. Один і той самий. Він би мінявся, бо в природі кожну секунду щось змінюється.
Не вмію ненавидіти, тому не маю ворогів. Люди, які мене не влаштовують, просто стають по барабану. От, як Путін зараз.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
