Неділя, 26 сiчня 2025

Пережив поранення і ворожий полон: не стало легендарного собаки, якого буковинські бійці прихистили на Донеччині

Новини Чернівців
16 198
0


Колишній речник Чернівецького прикордонного загону Сергій Бровко розповів зворушливу історію про легендарного собаку, якого бійці прихистили на Донеччині ще у 2014 році. Собака став вірним товаришем, як умів, перебував із захисниками у найпекельніші дні і був поранений уламком від "Граду". Побував навіть у російському полоні із нашими бійцями. Сергій Бровко, звільнившись із ворожого полону, забрав Сєпу - так скорочено називали тварину - додому, відтоді пес жив із ним. Днями Сєпи не стало, і це величезна втрата для Сергія та всіх його побратимів.

"У мене був свій Хатіко", - зауважив господар...

Щемну історію про неймовірну відданість Сергій Бровко розповів на своїй фб-сторінці, пише molbuk.ua



Ось що написав прикордонник:

"Цьому малому було близько трьох місяців. Його знайшли побратими із 72-ї бригади на одному з блокпостів Донеччини навесні 2014 року. Тоді "Чорні запорожці" билися пліч-о-пліч із прикордонниками 7-ї мотоманевреної групи ДПСУ.

Хлопці підібрали цуценя, яке стало для них розрадою у "спекотні" від обстрілів дні. Назвали просто – "Сепар". Спочатку він якось неохоче відгукувався на прізвисько, але з часом звик: почувши своє ім’я, біг аж каменюки летіли з-під лап. Бо ж знав: зараз будуть смаколики!



Смаколики, звісно ж, фронтові – шматок хліба чи консерви з армійської пайки, а іноді й щось крутіше, коли допомагали волонтери. Найбільше цуценяті, звісно, потрібне було молоко, але де його дістати в тих умовах? От і обходився Сепар тим, що знаходили під рукою: сардинкою чи кількою в томаті. Спершу такі харчі всім нам здавались цілком нормальними, але згодом уже й це не заходило. А коли їжі взагалі не було, за щастя ставали старі відсирілі галети, які зазвичай залишали птахам. Як каже мій дід: "Не знатимеш, що таке добре, поки не дізнаєшся, що таке погано".

Сепар був норовливий. Хоч і малий, але характер мав дай Боже. Але війна не обирає собі "улюбленців". Коли нас вчергове накрила арта, Сепара поранив уламок від "Граду". Зачепило вухо і ніс. Рани загоїлися, але шрами залишилися.

Літо 2014-го було вкрай спекотним – що в прямому, що в переносному сенсі. Ми стійко трималися, але з часом ситуація поступово погіршувалася. Боєкомплекту ставало все менше, а орки систематично крили нас з того боку кордону з безпечної для них відстані. Відчуття дещо схожі на тир, тільки от залізна бляшанка в ньому - ти.

Попри все, Сепар постійно був поруч. Чесно кажучи, він дуже рятував всіх нас у тому пеклі.

Настав час, коли ми мали залишити свої позиції та спробувати вийти до своїх побратимів неподалік кордону з РФ. В той момент ми вже знаходились в оточенні. До цього вже було кілька спроб прорватись, але щоразу mоскаль ніби визирав з-за сусіднього куща, бо знав про кожен наш крок. Противник якимось чином отримував дані, ймовірно, прослуховуючи наші радіостанції. До того ж, повністю припинилося забезпечення.

Від командира я отримав наказ зібрати людей і вирушити до них для закріплення на кордоні. Хлопці з 72-ї бригади поспіхом збирали своє майно. А у мене ж, як виявилося, з майна залишився тільки…Сепар. Абсолютно все згоріло в БМП під час чергового "накриття".
Ось так я і забрав собі малого.

Залишити його напризволяще поневірятися замінованою Луганщиною я не міг. Завжди любив собак, тому такої зради собі б не пробачив. Щоправда його попередня кличка здавалася мені якоюсь відштовхуючою. Я її трохи спростив. Просто "Сєпа".

До кордону ми йшли довго. Хоча можливо так здавалося через втому. Відверто, малий добре мене випробував тієї ночі. Спочатку я ніс його на руках, потім він біг за мною, а інколи граючись - тікав. Тоді довелося знову взяти його на руки, щоправда сил вже зовсім не було.

Нарешті ми дійшли до своїх. Нас розмістили в приміщенні колишньої жіночої колонії. Сєпа тримався поруч. Нарешті вдалося просто лягти і хоч трохи поспати. Раптом - потужний вибух.

Злякавшись, пес сильно притулився до мене. А я ще напівсонний, замість шолома ледь не нап’яв собі на голову якусь каструлю, яка лежала поряд.

А вже на ранок - нас оточили. Орки вже були з усіх сторін і гатили з усього, що мали. Відступати було нікуди — за спиною кордон з РФ.

Ми отримали команду скинути зброю. Її замінували й підірвали, щоб вона не дісталася ворогу. Ми відійшли впритул до кордону. По інший бік червоної лінії була база реальних бойовиків, яких повністю забезпечували росіяни. Радувало лише те, що їхня база була добре "покошмарена" нашими хлопцями.



Але це був єдиний позитив. Разом з побратими із ЗСУ нам прилетіла команда - перетнути кордон. Ми не мали такого наміру, але іншого виходу теж не було. Тримати кордон залишалося хіба що голими руками.

Після шмонів і принижень ми з Сєпою та хлопцями потрапили до табору "братнього народу". За любов до України, спроби пояснити, хто такий Степан Андрійович Бандера, і що ми не нацисти чи фашисти, за наметом добряче відбивали нирки. Особливо діставалося тим, у кого були татуювання з українською символікою, офіцерам та артилеристам.

Чомусь тоді мені згадувалися радянські фільми: оточують автоматники, виводять роздягнених людей. З 40-х років, здається, нічого не змінилося. Нас теж часто серед ночі виводили з намету в самих трусах. Оточені автоматниками, тільки замість ППШ у них були АК.

Часто людей просто забирали й вивозили у невідомому напрямку.

Пізніше та нечисть отруїла Сєпу. Пес ходив млявий, а пізніше майже перестав рухатися й постійно блював, навіть їсти не міг. З того дня я не відходив від його ні на крок.

Згодом, нас таки повернули з Мордора. Йдучи через пункт пропуску "Новоазовськ", Сєпа пішов слідом за мною. На щастя, на нього не звернули уваги — подумали, що місцевий. Коли ми вже ступили на підконтрольну територію, я взяв його на руки. Далі - все бігом!

Перший автобус, який відправили на українську сторону рашисти накрили мінометами, хоча так гарно відправляли на очах у десятків міжнародних медіа.

В цей час бачу, що Сєпі стає дедалі гірше. Діставшись першої аптеки, я буквально обривав телефон ветеринара прикордонного загону. Відверто, якби малий не одужав – я б собі цього не пробачив.

Шлях на мирну територію для нас обох був суцільною пригодою. У потязі з Бердянська до Львова Сєпа вирішив розважитися і, пардон, "по-маленькому" бігав сусіднім дівчатам у капці. Уже не пригадаю, скільки разів я мив ті капці протягом дороги. А от усі свої "глобальні" справи він робив під вагоном під час зупинок.

Приїхали до Львова. Хтось подарував нам троянду. Ми зробили фото. З вокзалу нас забрали автобусами до Кінологічного навчального центру. Саме звідти ми свого часу вирушили в АТО…







Відбулося велике шикування: з АТО повернулися дві мотоманеврені групи. Серед сотень військових - капітан та його друг. Останній, звісно, зовсім не хотів стояти у строю, тому одразу став зіркою для всіх журналістів.

Так зародилася дружба довжиною у майже 9 років….

Сєпа все життя прожив справжнім господарем у хаті моїх батьків. А коли мені вдавалося вирватись додому - за 200м від хати він вже відчував, що це я, завжди зустрічав мене. І навіть попри те, що Сєпа дуже боявся води, навіть це не завадило йому стрибнути за мною у ставок, бо той подумав, що я тону.

У нас був ритуал: коли я повертався на службу, він виходив із вольєра, ставав на задні лапи і ми прощалися. Обов’язково потрібно було торкнутися його мокрого носа.

Час минав. За своїми собачими мірками він старів і почав здавати. Лікарі не давали шансів на одужання через поважний вік, але навіть вони якось сказали: "У Вас дуже вірний та розумний пес".

Сєпи не стало….

Але є спогади, складний шлях, який ми здолали разом та чітке розуміння справжніх цінностей –вірності та дружби. Я теж мав свого Хатіко. Пухких хмаринок тобі, друже!" - написав Сергій Бровко.



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:

Новини Дня

10:22
У Росії дрони знову атакували Рязанський нафтопереробний завод
09:53
Необережно курив: у Чернівцях сталася смертельна пожежа
09:42
Білоруси "обирають" Лукашенка на сьомий термін
09:22
Росіяни за добу 325 разів били по Запорізькій області
09:05
На фронті за добу сталося 167 зіткнень, більшість - на Покровському напрямку
08:45
26 січня: церковне свято сьогодні, кого пом'янути і що не варто робити цього дня
08:22
Ремонт дитячих майданчиків та сто мільйонів гривень на дороги: головні новини минулої доби
07:55
Курка, яловичина чи індичка? Названо найкорисніший вид м'яса
07:30
Планові знеструмлення: де на Буковині 26 січня не буде світла
07:00
Погода на Буковині 26 січня
02:00
Ці 5 фруктів найкраще чистять печінку від токсинів: їжте їх щодня!
01:45
Яка каша найкорисніша: лікарі рекомендують їсти її щодня
01:30
Картопляні крученики: рецепт смачнючої закуски закарпатської кухні
01:15
Волосся не буде жирнитися тиждень: додайте в шампунь копійчаний інгредієнт
01:00
Цей популярний сир може зашкодити здоров ’ю. Кому суворо не можна його їсти
00:45
Не пропустіть шанс: які 3 прості зміни у житті сприятимуть довголіттю
00:30
Названо затяжну інфекцію, яка може постійно повертатись та турбувати людину
00:15
8 лайфхаків з апельсиновими шкірками, які допоможуть у прибиранні
25 січня, 2025
23:55
Найщасливіші знаки Зодіаку: кому щастить завжди й усюди
23:34
Пюре буде смачнішим: додайте до картоплі лише два інгредієнти
23:12
"Мають бути війська потужних країн": політолог назвав єдиний формат миротворців в Україні
22:50
Важливо уникати конфліктів: гороскоп на 26 січня
22:27
Приват24 тимчасово припинить проведення платежів: яка причина
22:10
Тележурналіста з Чернівців, який служить у ЗСУ, нагородили орденом "За мужність"
21:43
Державна служба якості освіти перевіряли школи: що виявили у закладах
Більше Новин

Колонка

Читають Коментують
Знову гірка втрата: загинув 27-річний захисник із Буковини Ігор Кельбас
11 015
«Біда нас усіх згуртувала»: переселенці перетворили старий гуртожиток на Буковині на сучасне житло - фото, відео
8 117
Сумна звістка: через хворобу помер військовик Андрій Цуркан
5 503
Військовий облік для 17-річних та жінок: у Чернівецькому ТЦК пояснили, що змінилося
4 208
Розстрілювали наших полонених: десантники з Буковини показали, як утилізували російських морпіхів
4 055
Пишуть звернення сусіди: податківці Буковини розповіли, як виявляють незадекларовані доходи
3 688
Знову страшна втрата: загинув захисник із Буковини Павло Мельничук
3 664
Сьогодні на Буковині прощаються із воїном Русланом Фатхінуровим
3 511
Суд обрав запобіжний захід підозрюваному в мільйонних оборудках голові громади на Буковині
3 135
Знову сумна звістка. Загинув воїн із Буковини Євгеній Гай
3 133

Свіжий номер

Афіша

1 302 0

«Піккардійська терція» запрошує на чарівний різдвяний концерт у Чернівцях

З вірою у ЗСУ та різдвяним настроєм! Відома вокальна формація "Піккардійська Терція" вирушає у великий всеукраїнський різдвяно-новорічний благодійний тур, аби разом із шанувальниками

30 лис 2023

політика, влада

економіка

здоров'я

культура

спорт