«Совість не дозволяла сидіти в міськраді, коли війна»: колишній чиновник з Чернівців від початку війни на фронті

Стриманий, рішучий і спокійний, – таким є військовослужбовець, підполковник Руслан САКАЛО. Чоловік фактично з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну став на захист держави. Пройшов запеклі бої за Соледар, оборону Бахмута, бої на Луганщині.

Про бойовий досвід і шлях від чиновника до військового Руслан Сакало розповів в інтерв’ю кореспондентці "МБ".



Від чиновника до військового

Ще задовго до початку війни Руслан був військовим. Згодом почав працювати у департаменті житлово-комунального господарства Чернівців. Та з початком великої війни відправив дружину та двох дітей за кордон, а сам долучився до війська.

– Не дозволяла мені совість сидіти в міській раді, коли в країні війна. Спочатку я прийшов у ТрО, але там мені сказали, що місць вже немає. Попросили зачекати. Проте сидіти на місці не міг. Щойно наші військові витіснили москалів з Київщини, я з гуманітарною місією поїхав до Бородянки. На момент приїзду там ще все було в диму. Побачивши знищені будинки, почувши про зруйновані людські долі, я відчув ще більшу ненависть до росіян. Коли повертався до Чернівців, мені зателефонували й сказали, що формується 46 окремий стрілецький батальйон на базі 24 механізованої бригади. На етапі формування батальйону я тимчасово став виконувачем обов’язків командира. Згодом зі штабу надали іншого. За три тижні батальйон сформували, забезпечили технікою та озброєнням. Він пройшов залагодження і підготовку. У травні 2022 року ми виїхали на Луганщину, у населений пункт Гірське. На той момент вже розпочалися бої за місто Лисичанськ. Ми мали виконувати свою частину роботи. Ситуація нас спіткала складна, адже не було постійної лінії оборони, вона пересувалася. Ворог після взяття Попасної потужно рухався вперед. Його треба було зупинити, зокрема це доводилося робити й нашому підрозділу, – згадує підполковник.

Після оборони Луганщини підрозділ Руслана скерували на відновлення. Згодом військові брали участь у контрнаступі на Херсонщині.

– У самому Херсоні ми не були, тримали села з боку Миколаєва. Херсонщина привітно зустріла військових ЗСУ. Далі заїхали криміналісти для документування воєнних злочинів РФ та вибухотехніки, які працювали над розмінуванням. Здійснюючи контрнаступ, ми пам’ятали, що не можна недооцінювати ворога, бо справу ми маємо з народом, який постійно воює. Тому вірити в історії про чмобіків не варто. До кожного завдання треба ставитися відповідально та з комплексною підготовкою. Вже після Херсонщини ми поїхали на Донеччину, – каже Руслан Сакало.

Часу на відновлення дуже мало

На Донеччині брали участь у бойових діях в Соледарі, згодом – у Бахмуті. Ситуація була дуже складна. Військові РФ сконцентрували сили на цей напрямок. На Донеччині зазнали втрат…

– Була дуже складна ситуація. Востаннє у Бахмуті ми були в січні 2023 року. Тоді в місто вже зайшли росіяни. Тривали вуличні бої. Відтоді ми так і перебуваємо на Донеччині, а саме на Курахівському напрямку. Зараз тут ситуація непроста, постійні прильоти та обстріли. У місті залишилася частина цивільних, які ще не виїхали, – каже військовий.

На запитання, як змінилися настрої військових за майже три роки повномасштабної війни, Руслан Сакало відповідає:

"Втомилися. Від того, що щодня бачиш на фронті, відновитися майже неможливо. Часу дуже мало. Та ми в очікуванні, що з’явиться можливість нам трохи відпочити, не послабивши оборону фронту при цьому. Нас треба замінити на деякий час, але не менш вмотивованими та навченими бійцями. Місцева влада не повинна відсторонюватися від цього процесу, а, навпаки, очолити його. Це не так складно, якщо мати бажання і розуміти, що відбувається на фронті. Насправді в армії зараз катастрофічно не вистачає людей. Але ми повинні вистояти, щоби наші діти не знали війни. Ми на фронті, та життя триває. У Чиїсь сім’ї поповнюються, у когось батьки від постійних переживань хворіють, за ними потрібен догляд. Хтось після поранень повертається на службу, тому замінювати військових дуже треба".

Нині Руслан Сакало є заступником командира бригади з морально-психологічної підтримки. Мріє після війни повернутися до дружини та дітей і на роботу в міську раду.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram