Четвертого березня, на 75-річчя легендарного композитора Володимира Івасюка, у Чернівцях відкрили виставку, присвячену стилю музиканта.
На виставці представлено багато речей із його гардероба, а також фото, де Івасюк у цьому одязі.
Викладачка фахових дисциплін (історія костюма) Чернівецького фахового коледжу технологій і дизайну Тетяна Червінська зазначає, що у Володимира був дуже яскравий, оригінальний і впізнаваний стиль 70-х.
"Для нас він є трендовим й актуальним. Тенденції тодішньої моди тепер часто повторюються. Молодість Івасюка припадає на 70-ті роки. Тоді західні тенденції моди лише проникали на терени Радянського Союзу і були рідкістю. Володимир Івасюк не просто формував свої образи, доповнюючи їх яскравими речами. Коли переглядати його фото, бачили цілісні образи, які йдуть у ногу з європейською модою", – каже Т. Червінська.
Щоб сформувати настільки гарні образи, треба мати естетичний смак і сміливість, каже експертка з одягу.
У моду входять речі з синтетичних матеріалів
"На початку 60-х років мода починає орієнтуватися на молодь, яка не хоче бути схожою на попереднє покоління. Виникають різні субкультури. Активно розвивається нова музика – рок, джаз. Тоді ж у моду входять речі з синтетичних матеріалів. Через дешевизну матеріалу та практичність вони стають ультратрендовими. Івасюк мав синій костюм з чистого поліестеру, що в той час було дуже престижно і статусно", – говорить Т. Червінська.
У залі музею представлені різні речі з гардероба композитора: костюми, зроблені під замовлення кравцями Львова й Чернівців, шкіряна теракотова куртка, шуби, джинсові куртки, майки зі США. Володимир Івасюк одягався, як представник моди західного світу.
"У європейській моді не було однотонних образів. Практично в кожному виді одягу мали бути жовті, блакитні, рожеві відтінки. Знаковими елементами моди 70-х є гострі комірці сорочок, широкі краватки, шкіряні куртки. Усе це носили в країнах Західної Європи, а Івасюк одягався так в СРСР. Оцінюючи образ Володимира, хочеться відзначити і його зачіску – напівдовге волосся з бакенбардами, завивкою та укладкою, що доповнювало його образ, – провадить пані Тетяна. – Радянська людина не мала права вирізнятися зовнішністю з-поміж інших і виявляти свою особистість гардеробом. Ніхто не розвивав моду, все робили за стандартом. Виготовляти тканини й одяг, який довго прослужить. Яскравий вигляд, одяг з якимось незвичайним орнаментом завжди протиставляли моральним цінностям, адже радянська людина має бути стриманою й сірою".
Одягатися так, як Івасюк, було нетипово й навіть небезпечно, адже Володимир був публічною людиною та відомим артистом.
"Першими західну моду підхопили підлітки. Початок 70-х охрестили "джинсовим бумом", а кінець – "радянсько-джинсовою лихоманкою". З учнями й студентами, які приходили в джинсах на навчання, вели виховні бесіди. Фактів, що з Івасюком також були такі бесіди, немає, але я більш ніж впевнена, що він неодноразово вислуховував зауваження про свій зовнішній вигляд", – зазначає викладачка.
"Івасюк одягався, як представник Заходу"
Усвідомлюючи, у який період жив Володимир, по-іншому оцінюються його речі, зазначає пані Тетяна.
"У той час існувало багато різних стилів, але його речі підібрані зі смаком. Івасюк точно знав, який стиль йому пасує. Підібрати такі комплекти було важко. Радянська молодь могла купити дві-три речі із заходу, але цілісний образ скласти було важко. У нього ж було навпаки. Володимиру, до речі, багато костюмів шили на замовлення", – каже Т. Червінська.
"Володя справді був франтом, але цей франтизм був цілком усвідомлений. Це була частина його патріотизму. Українська РСР, багато сірого, несправедливого й жорстокого. Дуже мало міського українського. Цей стиль формував його індентичність й окреслював його антиімперські погляди. Ця виставка – це не тільки штрих до особистості Володі, а й до його побутового життя, яке було протестним", – каже сестра композитора Оксана Івасюк.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
