Сьогодні, 26 січня, місцеві жителі вшанували пам’ять жертв Голокосту.
Як повідомляє кореспондентка molbuk.ua, пам'ятний мітинг відбувся на розі вулиць Сагайдачного та Шолом-Алейхема в Чернівцях біля меморіального комплексу у пам’ять про євреїв, які загинули в 1941 році від рук нацистів в гетто, що було створене в цій частині міста.
"27 січня 1945 року війська першого українського фронту звільнили концтабір Аушвіц. Це була фабрика смерті, коли живими спалювали людей. Постраждали не тільки євреї, а й роми та багато інших народів, які також стали заручниками фашизму. 1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила резолюцію, в якій постановила, що 27 січня – це Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту", – розповідає лідер єврейської громади "Мірьям" Ілля Хочь.
Щороку мітинг проводиться як нагадування чернівчанам та всьому світу, що не можна допускати диктатуру та замовчування злочинів.
"Сьогодні тут присутні різні покоління чернівчан. Адже ми стоїмо на святому місці, де в липні 1941 року було створено єврейське гетто. Звідси люди пішки йшли до вокзалу, а там вже їх завантажували у вагони для тварин та відвозили в концтабори. Моя мама особисто пережила два концтабори, цей меморіал також присвячується її пам’яті. Людей страчували просто через те, що вони євреї. Тому потрібно це пам’ятати", – каже Ілля Хочь.
Присутні вшанували пам’ять знищених євреїв та полеглих українських воїнів, які захищали нашу країну, хвилиною мовчання. Також поклали квіти та запалили свічки пам’яті біля пам’ятника.
"У 2016 році, коли ми збудували цей меморіал та провели тут мітинг, то казали: "Ніколи більше!" Але, на жаль, 24 лютого 2022 року, почався другий Голокост проти народу України", – говорить Ілля Хочь.
Чернівчанка Тамара Шпольська пам’ятає розповіді своїх подруг, які пережили гетто.
"Я народилася через тиждень після початку радянсько-німецької війни, у кінці червня 1941 року. Коли мені було дев’ять днів, мій тато посадив мене, маму, сестру, бабусю у вагон і ми поїхали в Казахстан, де врятувалися. Моїх рідних, друзів, сусідів розстріляли в Бабиному Яру. Через деякий час наша родина повернулася назад у Чернівці. Багато дівчат, з якими я товаришувала, були заручницями гетто, вони розповідали мені, як все відбувалося. Одного разу до батька моєї подруги підійшов румунський офіцер і сказав, щоб він віддав йому свою дочку, адже вона не схожа не єврейку. Тому в неї є всі шанси вижити. Але батько відмовився. На щастя, сім’я вижила", – розповідає пані Тамара.
До мітингу приєдналися учні 15 ліцею, у яких на грудях висіли жовті шестикутні зірки - щоби нагадати, як у концтаборах позначали євреїв. Також діти прочитали діалог ув'язнених.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
