У Чернівцях сьогодні, 18 травня, у День вишиванки відбувся незвичний захід - "Переможна вишиванка".
Внутрішньо переміщені жінки 60-70 років пройшлися червоною доріжкою, аби продемонструвати колорит буковинської вишиванки, пише molbuk.ua.
Народний одяг Буковини одягнули 12 жінок з 12 різних міст України - з Бахмута, Луганська, Миколаєва, Києва, Ірпеня, Слов’янська, Харкова, Каховки, Запоріжжя, Вознесенська, Краматорська, Мирнограда. Кожна з них представила своє місто.
Також на виставці представили фотопортрети цих українок на фоні відомих архітектурних локацій Чернівців.
Дехто з жінок вишиту сорочку одягнув вперше на заході "Переможна вишиванка".
За словами організаторів, проект унікальний.
"Наш проект "Переможна вишиванка" є унікальним. Він народився після того, як відвідали виставку Галина Українець із Мамаївців, де було представлено народний одяг. Вона запропонувала одягнути жінок. Так з’явився проєкт "Переможна вишиванка". Ці жінки хоч і з різних міст, але зараз живуть у Чернівцях, тому вирішили поєднати це з проєктом. Фото 12 жінок у народному одязі робили біля відомих будівель Чернівців”, - розповіла організаторка проекту, завідувачка відділення денного перебування "Турбота" Наталя КОЦУР.
Наталія Воюшина, держслужбовець, м. Луганськ
Свою домівку жінка залишала двічі. У 2014 році виїхала з Луганська, а 24 лютого 2022 року - із Сєвєродонецька. Уже другий рік пані Наталія зі своєю сім’єю живе у Чернівцях. 50 років тому вона приїжджала до Чернівців на змагання.
Жінка приємно вражена у Чернівцях хорошими люди та історичними будівлями.
Ольга Тарасова, педагог, м. Миколаїв
Залишила рідне місто через сина, у якого погіршувався стан здоров’я. Чернівці вибрала, бо тут безпечно, а також якісна медична допомога. Сину допомогли. Доброзичливі люди, неповторна архітектура, цікаві заходи, які організовує комунальний центр "Турбота" дарують щодня позитивні емоції і дають сили позбавитися стресу.
Наталія Ткаченко підполковник у відставці, м. Київ
Народилася, отримала освіту в Чернівцях. У 23 роки виїхала на роботу в місто Київ. У 90-х роках служила в Управління по боротьбі з організованою злочинністю Київщини. Службу закінчила підполковником у відставці. Коли почалася війна, Наталія з сім’єю виїхала у рідні Чернівці. Батько Наталії, Леонід Захарович, розбудовував та очолював відомий завод "Кварц".
Тамара Дєдік, адміністратор юридичної компанії, м. Ірпінь
24 лютого почула виюухи з боку Гостомелю, яки й поруч. Із Чернівців зателефонували друзі та запросили приїхати до них. Виїхали за день до окупації Київщини. Завдяки героїзму наших воїнів місто звільнено від окупантів і йому надано звання "місто-герой".
Зінаїда Вороненко, провізор, м. Бахмут
Подруга з Чернівців, з якою пані Зінаїда вчилася разом в інституті, запросила усю сім’ю до себе. Їй сподобалися Чернівці зі своїми традиціями та побутом. А найбільше пані Зінаїді подобаються привітні дружелюбні чернівчани, які завжди готові прийти на допомогу. Наприкінці березня пані Зінаїда дізналася, що її квартира згоріла. Тільки залишився образ святого Миколая Чудотворця у куточку кімнати…
Тетяна Савченко, економіст, м. Слов’янськ
Вже вдруге з однією сумкою поїхала з рідного дому з-під обстрілів та бомбардувань. У 2014 році окупація міста тривала 2 місяці, згодом Тетяна повернулася додому. У 2022 році виїжджала з міста Краматорськ на евакуаційному потязі. Їхали по 8-10 осіб в купе, без світла, доїхали до Львова. Її донька через друзів знайшла добрих людей у Чернівцях, які дозволили родині оселитися в їх будинку.
Зоя Іванівна Михайленко, інженер-технолог, м. Харків
24 лютого прокинулися від вибухів та шуму. З кожним днем обстріли міста посилювалися. Тому прийняла важке рішення - залишати рідну оселю. Чернівці подарували їй багато приємних емоцій та нових вражень.
Тетяна Коленик, бухгалтер, м. Каховка
Почалася війна. Потім був підвал… 14 квітня 2022 року вирішили виїхати до Чернівців. На збори була одна година. З Каховки до Кропивницького подолали 19 російських блокпостів, потрапили під обстріл.
Пані Тетяна з нетерпінням чекає тієї миті, щоб почути два слова: "Війна закінчилась!"
Тетяна Крижко, майстер-модельєр, м. Запоріжжя
На початку травня 2022 року приїхали із Запоріжння до Чернівців провідати своїх дітей, які виїхали. Чернівці їм сподобалися, тому вирішили тут залишитися, коли звільнять південь, але не сталося...
Восени інтенсивність обстрілів збільшилася... Залишились і надалі. Дякують Чернівцям, що дали притулок.
Ніна Кабанець, бухгалтер, м. Вознесенськ
Бачили, як в місто зайшли російські танки, але його відбили. Потім розпочали бомбардувати зверху. Спали і сиділи в підвалі. 8 березня минулого року родину евакуювали в Одесу, а потім у Чернівці.
Ірина Оніщук, медсестра, м. Краматорськ
Їхати з внуками до Чернівців – таке було рішення доньки, зятя та старшого внука. Вони ж військові, залишилися там, захищати країну. Всі мріють про спокій та здоров’я своїх рідних.
Валентина Чорненька, педагог, м. Мирноград
Сім’я ховалася від гучних вибухів у коридорі квартири родичів, вночі більше сиділи, ніж спали. "Є три вільні місця в бусику, який везе людей з Дружківки до Чернівців", - повідомили їй по телефону.
Спочатку вона потрапила в село Коровію, але їй дуже хотілося жити в Чернівцях, знайшла квартиру. Місто пані Валентині дуже подобається, а ще більше люди, які проживають у ньому.
Фото жінок Михайла Крилюка
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
