«Радію, що роблю корисну справу»: три історії чернівецьких бійців, які після повернення з війни відкрили бізнес

Чи складно після війни адаптуватися в мирному житті та як ветерани знаходять себе у ньому?

"МБ" подає історії успіху трьох чернівецьких ветеранів АТО/ООС, які після повернення з фронту відкрили власні справи.



Андрій Крюков (позивний "Грек"). Відкрив центр із продажу та обслуговування квадрокоптерів



"Пішов в АТО одним із перших, у 2014 році. Спочатку була 80-та бригада, потім 8-й окремий полк спеціального призначення. Пішов служити у зв'язку з мобілізацією. Але я сам пішов у військкомат. Мені було 36 років. До того часу я вже мав вислугу, тому не міг не піти в АТО, щоби захищати державу від ворога.

Звільнився у 2015 році. Після повернення додому деякий час шукав себе. Поки не дійшов думки, чим насправді хочу займатися. Працював у різних сферах. Скажімо, в одному з відомих торговельних центрів займався комп’ютерними мережами. Будували комп’ютерні мережі "під ключ". У Буковелі працював, "Порт Сіті" в Маріуполі робили. Багато об’єктів по всій Україні зроблено.

Як прийшов до "дронів"? Спробував "політати". Займався відеозйомкою, і мені це сподобалося. Придбав свій перший дрон Phantom 3, тоді "понеслося". Починав знімати на весіллях. Співпрацював із місцевими телеканалами. Поки не дійшов висновку, що потрібно відкривати власний продакшн і сервісний центр по "дронах".

Самому трохи складно все це було робити, без фінансової "подушки"... Тому веду цей бізнес спільно зі своїми колегами – із ветераном АТО Вальтером Шеффером, а також Андрієм Дубінецьким.

Зараз до нас приходить чимало клієнтів із Закарпаття, Франківщини, Хмельниччини, Тернополя. За ці два роки я відчув, що посів свою нішу в мирному житті. Звісно, завжди хочеться чогось кращого, але в умовах карантину ця діяльність дуже приваблює мене. У будь-якому випадку, ми постійно розширюємося, не стоїмо на місці.

Крім обслуговування і технічної підтримки, ми ще й продаємо техніку, а також надаємо різні послуги, пов’язані з квадрокоптерами. Скажімо, даємо в користування дрони Т-30 і Т-40, за допомогою яких аграрії можуть обробляти поля. З переваг – немає пошкодження культури, як це буває внаслідок роботи тракторів. А ще – менший розхід води, також більш точне внесення води на поля. Для того, щоб обробити 12 га землі, потрібна година часу. Більш нові дрони дозволяють за цей час обробити до 18 га землі. Дрон Т-30 дозволяє підняти 30 літрів води. Це ще й економно: нема затрат на пальне, на ресурси".

Василь Тимків (позивний "Гном"). Відкриває приватну клініку сімейної медицини



"У лютому 2015 року мені прийшла повістка за місцем роботи. Я тоді працював завідувачем амбулаторії в Луківцях на Глибоччині. Здав звіт і сів у маршрутку, щоб їхати додому. Тоді головна лікарка зателефонувала і повідомила про повістку.

Зі мною на медкомісії були ще двоє медиків. Із нас трьох на службу забрали лише мене одного.

Потрапив на рівненський полігон, там навчався тактичної медицини. Пізніше пішов на службу в 24-ту бригаду. І вже незабаром поїхав у зону АТО. Спочатку в Лисичанськ, потім служив у Кримському цілий рік. Був начальником медичного пункту другого батальйону 24 бригади.

Працював медиком саме в бойовій частині, яка несе службу на передовій. До моїх повноважень входило надавати медичну допомогу бійцям і евакуювати поранених з поля бою, передавати їх медичній роті бригади, яка безпосередньо скеровувала їх у госпіталь.

Коли повернувся додому, перше, що зробив, – звільнився з роботи. Мені дуже заважала бюрократія. Я не міг усвідомити, навіщо марудитися з непотрібними папірцями, замість того, щоб робити справді важливіші речі – допомагати людям, надаючи їм професійну медичну допомогу.

Пішов на біржу праці, адже була можливість отримати гроші на відкриття власної справи. У центрі зайнятості просидів рік, але недаремно: пішов вчитися на курси українсько-норвезького проєкту при ЧНУ, де військових навчали основ підприємницької діяльності. Згодом відкрив масажний кабінет, але він, на жаль, "не пішов" мені . Тоді я поїхав у Італію і деякий час працював санітаром у лікарні.

Повернувшись додому, пішов далі служити. Мене забрали як резервіста на збори на Львівщину. Уже там мені подзвонили з однієї ІТ-компанії, шукали військових лікарів у рамках проєкту щодо створення програмного забезпечення для всіх ланок військової медичної допомоги. Вони розробляли програмне забезпечення для, умовно кажучи, стрільця на передовій, у якого мав бути планшет, і для військового госпіталю, в якого має бути єдина база даних. Хороший був проєкт, але, на жаль, він "застряг" через нестачу фінансування.

Тоді в Україні стартувала реформа Уляни Супрун. У 2019 році побачив, як у Києві відкриваються перші приватні медичні кабінети сімейної медицини. Зрозумів, що хочу цим зайнятися в Чернівцях. Спершу планував це реалізувати у поліклініці профоглядів на Гравітоні. Але там приміщення були або занадто великі, або дуже малі. Почав шукати гроші, необхідні для початку цієї справи.

Зрештою, знайшов інше приміщення – у районі Пентагон. Це колишня будівля "Укртелекому", яку виставили на торги на ProZorro. Виграв цей аукціон і отримав приміщення. Наразі завершую ремонт і чекаю на отримання документації від НСЗУ. Якщо встигну, у двадцятих числах лютого зможу вже "відчинятися".

Я люблю сімейну медицину і бачу в ній великі перспективи. Суть реформи є правильною, хоча не завжди є правильне її виконання. Радію, що роблю корисну і соціально важливу справу".

Сергій Максемчук. Створює снеки та оригінальні закуски до пива



"Перший мій виїзд у АТО був у 2018 році. Це було поблизу Мар’їнки на Донеччині. Два наступні виїзди були у Станицю Луганську. Спочатку я був зв’язківцем. Пізніше став помічником начальника відділення персоналу.

Коли їхав на фронт, було трохи страшно, бо бачив, що твориться навколо. Коли приїхав на місце, побачив багатьох своїх знайомих. Тоді вже не так страшно було. У зоні бойових дій перебував приблизно дев’ять місяців.

Повернувшись додому, трохи складно було адаптуватися у мирному житті. Бо на фронті ти не розумієш цих дріб’язкових проблем, як-от: невчасно дали зарплату, вистачає грошей на комуналку. Це все – дурниці порівняно з проблемами і ризиками у зоні ООС.

Щоб адаптуватися до умов вдома після війни, мені знадобилося близько року. Тепер вирішив відкрити свою справу. Спочатку для себе і друзів почав готувати снеки. Знайомим вони дуже сподобалися.

Скажу чесно – люблю пиво, але в магазинах маленький вибір закусок до цього напою. Якось спробував приготувати такий снек під назвою "чічарон". Почав шукати його рецепт в інтернеті, пробував відтворити на своїй кухні. Його готують з очищеної та засушеної свинячої шкіри. Її занурюють у киплячий свинячий жир. Там вона надувається та стає хрумкою, ніби чипси.

Згодом взяв безвідсотковий кредит для учасників АТО й ООС від Ресурсного центру Кольпінга в Чернівцях та придбав професійне обладнання – фритюрницю і дегідратор.

Поки що створюю закуски на замовлення друзів та знайомих, а також для однієї з мереж закладів у Чернівцях. Хочу, щоб мої снеки продавались і в магазинах. Тому планую навесні розширювати свою справу – перевезу обладнання в цех і створю робочі місця для ветеранів АТО".

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram