«Біжиш Святою Землею – і це велике щастя»: у Чернівцях дитячий хурург займається бігом 30 років

Євген Микитинський брав участь у двох марафонах миру, стокілометровому супермарафоні та "золотому" марафоні.

Хірургом Євген Микитинський працює понад 40 років, провів тисячі операцій. Спершу в дитячій міській лікарні Тирасполя (Молдова), а з 1992-го – в Чернівецькій міській дитячій лікарні, де 20 років очолював хірургічне відділення.



– Раніше робив щороку понад 200 операцій, зараз трохи менше. Найдовша операція тривала шість годин. Ця робота важка і фізично, і психологічно. Тож витримати таке навантаження мені допомагає біг, – запевнив пан Євген. – Як тільки дозволяю собі трохи розслабитися і пропустити кілька тренувань, то одразу починає підвищуватися тиск, боліти голова. А після ранішньої пробіжки з’являється гарний настрій, нормальна працездатність. Для хірурга важливо, щоби була світла голова, руки могли тримати скальпель, не втомлювалися ноги, бо доводиться стояти годинами. Хоча після деяких складних операцій почуваюся втомленішим, ніж після багатокілометрового марафону.

"За місяць пробігаю до 200 кілометрів"

Майже щодня 67-річного Євгена Микитинського можна побачити в парку "Жовтневий", де він здійснює ранішні пробіжки, незважаючи на пору року та погоду. Бігає і влітку, і взимку, і в дощ, і в сніг…



– Після цього справді почуваюся прекрасно, повний сил та енергії, –усміхається лікар. – Бігаю чотири рази на тиждень. У будні – по 12-13 кілометрів, а у вихідні – по 16-20. Там є траса довжиною 1850 метрів. І я намотую круги вранці, коли повітря свіже та чисте. За місяць пробігаю в середньому 160-200 кілометрів. Під час пандемії коронавірусу, коли зачинили спортзали, займатися бігом почали більше людей. У нас навіть сформувалася класна команда. Збираємося, влаштовуємо забіги. Я захопився бігом ще під час навчання у Кишинівському медінституті. А серйозно займатися цим почав після 30 років. Спершу були дистанції по 10, 15 кілометрів, а в 1991 році спробував сили у супермарафоні в Одесі. Відтоді щороку беру участь у різних міжнародних стартах. Радив би всім займатися бігом. Це дуже корисний, безкоштовний вид спорту – біжиш собі та й біжиш, а здоров’я прибавляється. Головне – підібрати легке, зручне взуття. Я намагаюся купувати фірмові кросівки на розпродажах за кордоном, де буваю майже щороку.

"Це перемога над собою"

Нині у списку дитячого хірурга марафони та півмарафони в Україні, Бельгії, Німеччині, Франції, Нідерландах, Румунії, Угорщині, Чехії…

– Кожен такий забіг – це перемога над собою, над своєю лінню. Своє 63-річчя я вирішив відзначити пів марафонським забігом, який відбувся в швейцарському місті Люцерн. Там живе мій племінник, отож було де зупинитися, бо це дуже дороге задоволення, яке потрібно оплачувати своїми коштами. Готувався самостійно. Розробив графік, щодня пробігав по 15-17 кілометрів, – пригадує пан Євген. – У забігу взяли участь майже 11 тисяч марафонців з усього світу. Я був єдиним представником від України. На шию пов’язав хусточку синьо-жовтих кольорів національного прапора. У мене була своя група підтримки: дружина, брат, племінник. 21 кілометр я пробіг за дві години сім хвилин. Це на три хвилини швидше, ніж раніше, коли теж брав участь у цьому пів вмарафоні. Отож результатом був задоволений. Торік у жовтні, теж на свій день народження, взяв участь у міжнародному півмарафоні, що відбувся в Амстердамі. Він вважається одним із найсильніших у Європі.
Та найбільш важливим для себе Євген Микитинський вважає Єрусалимський півмарафон, який він пробіг у березні 2018 року. "Зібралося 50 тисяч учасників зі ста країн світу. Атмосферу, яка там панувала, неможливо передати. Хоча це був один із найскладніших забігів, у яких я брав участь, через велику кількість підйомів та спусків. Ускладнювала біг ще й сильна спека. Але ти біжиш Святою Землею, де ступала нога Ісуса Христа, – і це велике щастя. Ніколи не зможу забути цього душевного відчуття", – запевнив чоловік.



На запитання, що йому дає участь у марафонських забігах, Євген Миколайович усміхається: "Коли ти ставиш перед собою мету, то повинен бути у відповідній формі, готуватися до її здійснення. Марафон не дозволяє якихось авантюр. Треба набігати відповідний кілометраж. Ти не можеш дозволити собі трохи розслабитися, довше полежати на дивані. Якщо хочеш пробігти більш-менш достойно, здолати цю дистанцію, то треба вставати і бігти".

Захоплення спортом Євген Миколайович передав своїй сім’ї. "Мене завжди підтримувала моя дружина Валентина – фінансист за професією. Їздила зі мною на всі марафони. Це мій найулюбленіший та найнадійніший вболівальник, – сміється пан Євген. – Маємо двох дітей і чотирьох онуків. Син – кандидат у майстри спорту із дзюдо, брав участь у змаганнях з біатлону, теж займається бігом. Донька займається художньою гімнастикою та йогою, внуки – тхеквандо, дзюдо, плаванням".

Чернівецький хірург мріє взяти участь у марафонських забігах у країнах, де ще не бував. "Цього року планую побувати в Данії, – зізнався. – За прожиті роки я зрозумів, що головне у житті – займатися тим, що ти любиш і знаєш, приносити користь своєю працею. А ще – мати захоплення, гарну родину, багато друзів. Все це у мене є. Отож почуваюся щасливою людиною…".

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram