Микола Бiдняк належить до найбільш драматичних постатей ХХ столiття. Втративши в 15 рокiв унаслiдок вибуху мiни обидвi руки, вiн створив майже чотири тисячі картин. Працював по 16-18 годин на добу, стоячи на повен зріст і тримаючи в губах пензель. Темою творчості митця була Україна, хоча більшість життя він провів за тисячі кілометрів від неї – у далекій Канаді.
Одну з відреставрованих картин Миколи Бідняка днями презентували у краєзнавчому музеї. На одному боці зображено українську хату, на другому – біблійний сюжет про братовбивство, йдеться у публікації "МБ".
"Цю картину відновила наша реставраторка Вероніка Ганич. Картина була в жахливому стані. Підписана 50-ми роками ХХ століття. Як потрапила до нашого музею, невідомо. Можливо, коли художник приїжджав до Чернівців з дружиною Марією, то подарували. Картина двобічна. Розповідає про трагізм буття селянства, яке змушене було залишати домівки та їхати в інші країни в пошуках кращої долі", – пояснила Оксана Пелех, завідувачка відділу "Буковинська діаспора" в музеї.
У краєзнавчому музеї є ще одна картина-оригінал Миколи Бідняка. Ще декілька зберігається в художньому. Оформили вітрину Миколи Бідняка, де є матеріали про його життя і творчість.
Буковинець Петро Бідняк виїхав до Канади наприкінці 20-х років минулого століття. Там одружився з жінкою з Фінляндії і в них народився син Микола. Коли хлопчикові було чотири роки, батько привіз його на Буковину до свого рідного села Ленківці (нині мікрорайон Чернівців). Тут минало дитинство майбутнього художника. Пізніше він зобразить на своїх картинах і високе небо виняткової синяви, і квітучі буковинські луги, і вітряки, що хочуть злетіти на своїх крилах ніби птахи, й ікони у сільській церквиці. Пам’ять щоразу повертатиме Бідняка до дитячих спогадів, і в Канаді він сумуватиме за Україною та все життя прагнутиме повернутися до неї.
Коли на Буковину прийшла радянська влада, родина Бідняків виїхала до Німеччини. Там 15-річний Микола під час оранки поля підірвався на міні й втратив обидві руки. Хлопець сидiв перед аркушем паперу, стискаючи в устах олiвець, і намагався виводити букви: "Лiтери тiкали за межi аркуша, i я зрозумiв, що письменника з мене не вийде. I, мабуть, через те вирiшив: буду художником".
"Я гордий, що звуся українцем"
Після повернення до Канади Микола Бідняк закінчив Інститут технології і мистецтва в Едмонтоні та коледж мистецтв у Торонто. Його прийняли до Світової асоціації митців, що малювали губами та ногами. Зі своїми персональними виставками він об’їхав пів світу.
Миколу Бідняка називали "генієм без рук". Він казав: "Мiй мистецький доробок зводиться до того, що я хочу малювати. Це якийсь гiпнотичний синдром, без якого я не можу жити". Про нього часто писали в зарубiжнiй пресi, знiмали фiльми. Лише для України багато років вiн залишався невiдомим.
В Україну художник приїхав через пів століття, у 1990 році, і залишився тут назавжди. Цьому посприяло його кохання до львiвської спiвачки Марії, яка згодом стала його дружиною.
Заради кохання Марія відмовилася від кар’єри співачки і присвятила своє життя чоловікові. Вона стала музою художника. Він малював її на своїх картинах. Саме з неї митець створив образ Чорнобильської Богоматері. З неї малював полотно "Ангел над Львовом".
У 1995 році Миколі Бідняку вручають орден князя Ярослава Мудрого V ступеня за серію історичних картин і портретів "Князь Данило Галицький", "Гетьман Іван Мазепа", "Битва під Крутами" та за цикл творів з іконопису. Він став лауреатом Шевченківської премії, хоча був громадянином Канади.
Десять довгих рокiв художник чекав, що, врештi-решт, вирiшать питання його українського громадянства. Не дочекався… Пiсля важкої хвороби вiдiйшов у вiчнiсть громадянином Канади – держави, яку ніколи не вважав своєю. А Україна, яку любив і якій присвятив усю свою творчість, офiцiйно так і не визнала його своїм.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
