У новому приміщенні були скриньки для цінних речей, експедиційна служба, вікно прийому телеграм, відділ посилок, каси для грошових переказів, офіси дирекції.
До 1866 року поштовий зв’язок Чернівців забезпечували кіньми, щоденним кур’єрським сполученням та спеціальними поштовими фаетонами для листів та окремо для пакунків. Відправлялися вони з Чернівців до Львова двома шляхами – через Отинію і Галич та через Тернопіль. Також до трансільванських міст Бистриці та Германнштадту, і до Ясс у Румунії. Пошта Буковини управлялася Галицькою поштовою дирекцією у Львові. Та вже з 1849 року цісар Франц Йозеф надав автономію управління краєм. У зв’язку із цим у Чернівцях була створена дирекція пошти і телеграфу, яка розміщувалася на вулиці Панській.
Принциповість депутатів вразила Відень
Із відкриттям залізничного сполучення між Львовом і Чернівцями у вересні 1866 року міністерство торгівлі й народного господарства у Відні розпорядилося припинити щоденне кінно-поштове сполучення між крайовими столицями Буковини та Галичини. Натомість у приміщенні залізничного вокзалу Чернівців було відкрито поштамт.
У 1887 році міністерство торгівлі Австрії прийняло рішення збудувати власним коштом нову багатофункціональну споруду пошти і телеграфу в Чернівцях. На розгляд депутатів міської ради надіслали проєкт майбутньої споруди на вулиці Поштовій. Депутати його відхилили і повернули до Відня. Причиною стали дві сходинки перед входом до поштамту з вулиць Поштової та Бетховена, які виступали за червону лінію.
Принциповість депутатів вразила Відень, і для особистих пояснень до Чернівців прибув старший інспектор міністерства архітектор Фрідріх Зетц. Він взяв участь у палких дебатах, згодився зменшити по одній сходинці та заспокоїв депутатів, що гасові ліхтарі на вуличних стовпах перед входом допомагатимуть не зашпортатися за сходинки на тротуарі. Лише після цього Костянтин Томащук, Бено Штраухер, Антон Кохановський та інші погодили проєкт будівництва.
Старий службовець пошти Онуфрій Томащ перейняв на себе функцію запалювальника вечірніх ліхтарів перед поштамтом.
Написи були трьома мовами
Нову цісарсько-королівську дирекцію пошти і телеграфу спорудили за півтора року. У жовтні 1889-го чернівецька преса знайомила містян із новим сервісним центром сучасної комунікації: "Через один із входів головного фасаду потрапляємо до операційної зали з шістьма віконцями, праворуч знаходяться скриньки для цінних речей, також абонентські поштові скриньки, звідки адресати самостійно можуть забирати кореспонденцію, далі – вікно прийому телеграм, а навпроти входу розмістилася експедиційна служба для газет та службової кореспонденції. Через вхід із вулиці Музичного товариства (вулиця Бетховена) знаходиться відділ посилок. На другому поверсі розмістилися офіси Дирекції пошти і телеграфу, каси для грошових поштових переказів, а також приватна квартира директора. На третьому поверсі знаходяться телеграфна і технічна служба та офіси торгово-промислової палати".
Згідно з крайовим законом про офіційні мови 1861 року, всі написи у приміщенні нового поштамту були зроблені трьома мовами: німецькою, українською та румунською.
У неділю, 10 листопада 1889 року, відбулося урочисте відкриття нового приміщення поштамту і телеграфу за участі делегації міністерства з Відня. Церемонія тривала з 10 до 12 години. Директор поштамту Слані, надвірний радник Кунцельман та керівник поштової служби у Чернівцях Чунтуляк ознайомили гостей із новою спорудою. Надвечір влаштували святковий банкет у готелі "Central" і гарний концерт.
Працювало багато дівчат і жінок
Деякі чернівчани взяли за звичку приходити у приміщення поштамту й очікувати там на поштаря, щоб одразу отримати свою кореспонденцію. Всі були задоволенні: адресати, що швидше отримали листи, і поштар, якому не потрібно було ходити містом. Але старший адміністратор Еліас Чунтуляк вирішив викорінити цю звичку і накинувся на людей, які очікували на поштаря, зі словами "Juden hinaus!" ("Євреї геть!"), що стало справжнім скандалом. Преса піднялася на захист чернівчан, вимагала пояснити адміністратору, як тут співіснують різні національності.
Пошта стала однією із перших інституцій емансипації чернівчанок, адже тут працювало багато дівчат і жінок у віконцях обслуговування та операторами телеграфу. За словами сучасників, вони були не тільки носіями різноманітної інформації (як можна було відправити листівку чи відбити телеграму, не прочитавши її змісту), а й часто об’єктами фліртування з боку відвідувачів.
Першого січня 1892 року Чернівці перейшли на центральноєвропейський час, і Дирекція пошти й телеграфу повідомляла про коригування роботи поштових відділень, які здебільшого працювали з 07:00 до 17:30, а чергові віконця залишалися відчиненими й до 21:00. Окрім центрального поштамту діяли його філії на площі Австрії та у приміщенні залізничного вокзалу.
В останній рік ХІХ століття Дирекція пошти управляла 124 поштовими відділеннями по всьому краю, більшість із них мали ще й телеграфне сполучення. Якщо у 1890 році по всій Буковині було відправлено 690 тисяч телеграм, то 1898-му вже один мільйон 400 тисяч. Дохід пошти від листів та посилок склав 768 тисяч флоринів. Банківські поштові послуги з переказу коштів у 1890 році склали 27 мільйонів, а 1898-му – 52 мільйони. За розвитком телеграфної та телефонної мережі Буковина перед Першою світовою війною випередила сусідню Галичину.
Чернівецькі листівки розліталися по країнах
Поява спрощеної форми листування – поштова, або як її в Австрії називали кореспонденційна картка, означала для населення те ж саме, що для нинішнього покоління електронна пошта. Ідея її використання належить уродженцеві міста Клагенфурт в Карінтії, викладачеві воєнної академії доктору Емануелю Германну, який зумів переконати генерального директора австрійської пошти барона фон Малі в економічній вигоді й доцільності такого нововведення.
Першого жовтня 1869 року поштова картка була офіційно запроваджена в Австро-Угорщині. І вже до кінця того року було продано два мільйони 930 тисяч штук. А через 20 років річний обіг поштових карток в Європі сягнув 350 мільйонів. Дешевий засіб комунікації суттєво збільшив надходження до державних скарбниць.
"Bukowiner Rundschau" повідомляла про дозвіл приватним виробникам із першого січня 1885 року випускати в обіг кореспонденційні картки (14х9 см), від руки відправникам дозволялося писати тільки дату, місце і підпис. А вже за рішенням світової поштової конференції у серпні 1893-го було дозволено на листівках писати інші тексти.
Сотні різноманітних листівок із гарними видами нашого міста, архітектури будівель, образів мешканців розліталися з чернівецького поштамту по всій Австро-Угорщині, Німеччині, Румунії, Італії і навіть до Америки. Манія колекціонування поштових карток охопила тоді й чернівчан. Одним із перших почав цим займатися секретар торгово-промислової палати, автор першого ілюстрованого путівника Буковиною Германн Міттельман. 22 травня 1898 року в крайовому музеї, який знаходився у палаці митрополичої резиденції, він провів першу виставку ілюстрованих поштових карток, серед яких була особлива колекція з видами Буковини.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
