У музеї Чернівців відновлюють хату буковинського Підгір’я, якій майже 200 років. Матеріали привезли зі Сторожинеччини. Хату планують завершити до 30-річчя з Дня Незалежності України.

Про це molbuk.ua розповів директор музею Іван Пілат, йдеться у публікації "МБ".



За словами директора, наразі на території – понад 40 об’єктів із різних куточків Буковини. Це хати, вітряки, старовинні ворота, церква, дзвіниця, кошниці… Проте не вистачало кількох будівель, які би презентували Підгір’я. І ось незабаром така хата з’явиться. Для цього довелося розібрати три старі будівлі на Сторожинеччині.



"Хата для заможних"

"Наша область дуже різноманітна, полікультурна, – каже директор. – Тож ми вперше за 35 років існування музею взялися розбудовувати нові етнографічні зони нашого краю. Досі у нас не була презентована Буковинська Гуцульщина, Підгір’я. А ці етнографічні зони трішки відрізняються від Подністров’я, Бесарабії та інших територій області. Ми дуже наполегливо та довго шукали старовинні хати, щоби знайти те, що нам підійде. Тому що сьогодні вже рідко де можна знайти стару хату, яка ще збереглася у нормальному стані, є автентичною та характерною за архітектурним стилем для тієї чи іншої території.



Врешті, натрапили на кілька таких хат, розібрали їх і перевезли сюди. Чому декілька? Тому що, коли розбираєш хату, в якій по пів століття ніхто не живе, то вже і покриття прогниле, і стіни, і двері, і вікна часто не придатні для реставрації".

Хати буковинського Підгір’я дещо відрізняються від будівель інших зон Буковини, зауважує Іван Пілат.



"Їхній стиль побудови – це мікс гуцульського й рівнинного стилю. До прикладу, частина хат – це зруби, обмащені глиною. Водночас деякі тільки зсередини обмащені глиною, що не характерно для Гуцульщини. Ця хата до літа буде готова, тож ви побачите, наскільки вона відрізняється від тих об’єктів, які є в музеї", – каже директор.



Мають ці хати і відмінну конфігурацію: вони більші, об’ємніші. Можна сказати, що вони двоповерхові, адже мають надбудову вгорі. У ній зазвичай селили гостей, які залишалися на ночівлю після великих свят.



"Це хатина, в якій жили більш заможні люди. На неї казали "пролюдна", тобто хата для гостей. Площа – приблизно 4,5 на 5 метрів. А ще позаду та з боків хати були побудовані так звані "притули", де зберігався робочий інвентар. Його також використовували як склад для продуктів та діжок із зерном. У хаті були гарні столи, широкі лавиці, навісні меблі, намисники для посуду, чого не було у звичайних бідних хатах. Також керамічний, глиняний посуд, відповідний одяг", – додає Іван Васильович.



"Тут усе автентичне"

У хаті також буде натуральна піч, яку можна буде розпалити, приготувати в ній національні страви і скуштувати їх.

"Будемо у печі пекти хліб, голубці, начинку. Щоби продемонструвати всі етапи: як піч натопити, як її змастити, як у ній приготувати їжу і подати гостям. І потім будемо те все їсти. Тобто це такий комплексний об’єкт, куди можна буде зайти не лише подивитися, а й спробувати щось приготувати і навіть скуштувати!"



Іван Пілат каже, що в такій хаті було завжди тепло і затишно взимку, а влітку віяло приємною прохолодою.

"Наші предки знали багато секретних прийомів будівництва, тож у будинку завжди затишно. Усі будівельні матеріали були натуральними – дерево, глина. Нічого штучного – ні металопластику, ні лаків. І хоча хати були дерев’яні, а стріхи солом’яні, пожежі траплялися дуже рідко. Тому що комин виходив від печі прямо під дах, весь дим ішов по стрісі. І таким чином просмолювалося покриття. У результаті солома не горіла і міцніше трималася".



Директор наголошує, що все в музеї справжнє, не декоративне, і це відрізняє його від інших. Зокрема, і ця хата повністю будується зі старовинних автентичних матеріалів і за оригінальними зразками.

"Чим відрізняється музей такого типу, як у нас (а таких взагалі в Україні 6), від приватних? Приватні музеї роблять під старовину. Тобто це реконструкція, відтворення. Частково театральні декорації. А у нашому музеї всі експонати автентичні, мають історичну та художню цінність, характерну для тієї чи іншої місцевості".

Іван Пілат вважає, що дуже важливо постійно займатися розвитком музею і поновлювати експозиції. Адже з плином часу чимало об’єктів назавжди втрачаються.

"Музей розбудовувався ще за радянської влади. Але тоді його практично не розвивали: не було ні коштів, ні особливого бажання. І це проблема. Наведу хоча би один приклад. У наших буковинських Карпатах був такий характерний вид житла, як гуцульська гражда. На сьогодні її в Карпатах на Буковині уже немає. 4-5 років тому була зруйнована остання. І ми сьогодні, бажаючи відтворити те житло, мусимо це робити за малюнками. Тобто час на місці не стоїть, інколи зникають безцінні зразки народної архітектури, культури. Часто ці речі вже не підлягають відновленню".



Іван Васильович зізнається: не може не подякувати обласній владі за підтримку.

"Ідея створити таку етнографічну зону виникла у голови ОДА Сергія Осачука. За підтримки обласної влади нам вдалося це все зробити. Причому на сьогодні, привізши всі матеріали і почавши будівництво, ми не витратили жодної бюджетної копійки. Це справді вартує подяки".



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram