Якось колишній голова села Чорнівка Георгій Бота пішов до обласного архіву.

Документи так захопили чоловіка, що на основі виявлених фактів він взявся писати оповідання про життя села, йдеться у публікації "МБ".



Георгій Бота більше десяти років був сільським головою Чорнівки – села, яке тепер увійшло до складу Чернівецької міської громади.

"Деякі з моїх оповідань стовідсотково документальні"

Пан Георгій звик до бурхливої діяльності. Зараз же у нього з’явилося більше вільного часу. Тож чоловік почав писати оповідання про село Чорнівка, засновані на реальних подіях. Каже, це його "антидепресанти".

Особливо захопився документалістикою, коли навідався до обласного архіву.

"Якось нам із райдержадміністрації дали завдання підготувати розповідь про минуле Чорнівки. Я був дуже засмучений, що про Чорнівку знайшли лише декілька рядків. Зокрема, що тут учителював письменник Дмитро Макогон (батько Ірини Вільде), а також перебував румунський письменник Васіле Александрі. Стало образливо: невже таке велике село не має власної історії? Пішов до архіву в пошуках документів. Коли почав копати, не міг зупинитися! Це так цікаво! Завдяки тому, що знаю румунську, вдалося перекласти велику кількість документів. Тим паче, Чорнівка знаменита саме румуномовними документами, пов’язаними з братами Гурмузакі, які зробили величезний внесок у розвиток нашого краю", –розповідає Георгій Бота.

На основі архівних документів пан Георгій почав писати свої оповідання.

"Деякі з моїх оповідань стовідсотково документально підтверджені. Є також на основі розповідей жителів села. Допускаю, що люди могли мені розказати і байку. Деякі історії виключно авторські. У них відповідає дійсності лише місце дії та є прив’язка до реальних людей та подій. Словом, усе впереміш. Вважаю, будь-який автор має право на художній домисел", – каже Георгій Бота.



Почав вивчати українську вже дорослим

Цікаво, що до 18-ти років чоловік майже не знав української мови, бо виріс у румунській родині і закінчив румуномовну школу. Пізніше вступив до медичного училища в Новоселиці, де навчання провадили російською. В армії також звучала здебільшого російська. Тож українську пан Георгій почав вивчати вже в дорослому віці, коли одружився і переїхав жити до Чорнівки.

"Потроху я почав розмовляти українською. А потім і писати нею. Не можу сказати, що в мене виходить все ідеально. Допускаю деякі помилки. Але для мене в оповіданнях головне – думка. А дружина, для якої українська є рідною, допомагає мені редагувати тексти. Вона моя муза", – зізнається Георгій Бота.

"У Чорнівці такі гарні діалектизми, що просто насолода. Наприклад, "страшенно файна дівка", "чудово болить голова" або "бери бігом та й йдемо", – правда, цікаво звучить?" – усміхається співрозмовник.

У 2012 році Георгій Бота видав збірник на 500 сторінок із архівними документами під назвою "Чорнівка – сторінки минулих літ". Називає його своєю "маленькою дисертацією". Тепер пише художні оповідання для своєї наступної книги. Твори частинами друкує на своїй сторінці у соцмережах.

Історії автора – про життєві ситуації мешканців села. Наприклад, як сестра хотіла отруїти брата, а натомість замерзла у лісі. Або як один місцевий житель намагався злучити вовчицю з собакою, щоб отримати "поєднання вовчої відваги з собачою вірністю". Чи про трагічну долю сільської красуні Санхіри.

Повну версію публікації читайте у випуску "МБ" за 1-7 квітня.



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram