На фасаді шестиповерхового будинку-корабля, що на розі вулиць Української, 10, та Олександра Доброго, 15, встановлена меморіальна дошка із медичною чашею, яку обвиває змія. Там вказано, що тут із 1954 до 1980 року проживав доктор біологічних наук, професор Чернівецького медичного інституту Яків Кіршенблат.
Саме він зробив відкриття, гідне Нобелівської премії. Біолог винайшов феромони кохання – ендорфіни, які він називав телергонами.
Майбутній вчений народився в Тбілісі в єврейській родині. У 20 років закінчив біологічний факультет Ленінградського університету, в 26 – захистив кандидатську. Війна перервала його кар’єру. Молодий науковець йде на фронт, пережив блокаду в оточеному німцями Ленінграді.
Після війни Кіршенблат працював старшим науковим співробітником в Інституті акушерства та гінекології, де відкрив перший у СРСР кабінет ендокринології. Тут він розробив один із перших тестів на вагітність, захистив докторську. Та в 1946 році сталіністи розгромили вітчизняну школу генетики, яка на той час входила до числа найпотужніших у світі. З посад звільнили всіх учених. 1952 року радянськими спецслужбами була сфабрикована так звана "справа лікарів".
Яків Кіршенблат був змушений виїхати з Ленінграда до Чернівців. У медичному інституті він займався нейроендокринною регуляцією, яку в Союзі майже ніхто не вивчав. У 1957 році науковець розробив теорію телергонів, яку пізніше назвали теорією запахів. Стаття про його відкриття була надрукована в англійському журналі Nature. Його запрошували читати лекції в престижних університетах світу. Проте в Союзі про це відкриття навіть не повідомили.
За кордон Кіршенблата жодного разу не відпустили. Тож лаври першовідкривачів феромонів кохання 1959 року отримали німецькі вчені-ентомологи Пітер Карлсон та Мартін Лушер.
У нашому медичному університеті заснована щорічна студентська стипендія імені професора Якова Кіршенблата. Його ім’я носить кафедра фізіології, яку він очолював майже чверть століття.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
