Чернівці відвідав голова фракції «Голос» Сергій Рахманін: про що він розповів

У Чернівцях сьогодні, 28 липня побував голова парламентської фракції політичної партії "Голос" Сергій Рахманін.

Як передає кореспондент molbuk.ua, нардеп зустрівся з журналістами сьогодні вранці на літньому майданчику одного з ресторанів міста.



Під час прес-ланчу він розповів журналістам про очікування партії "Голос" від місцевих виборів 25 жовтня, про те, чи буде його політсила об’єднуватись з іншими опозиційними партіями, а також про діяльність президента Володимира Зеленського.

Про що ще говорив Рахманін у Чернівцях?

Про зменшення розміру застави на місцевих виборах

Для нас була дуже важливою історія, щоб максимально зменшити розмір застави на місцевих виборах. Якщо взяти ті розміри, які прописані у змінах до Виборчого кодексу, то направду вони були в дев’ять разів більшими, ніж є зараз. Ми за це боролися з двох причин: зрозуміло, що були зацікавлені в тому, щоб витратити менше грошей, бо зайвих у нас нема. З іншого боку, в нас була абсолютно природня причина так робити – ми вважали, що чим меншою буде застава, тим більша буде здорова конкуренція, і тим менше випадкових чи "заведених" людей потрапить до різних органів місцевого самоврядування.



З усіх фракцій і груп у Верховній Раді, ми були чи не єдиними, хто був у цьому зацікавлений. Для розуміння – "Слуги народу" і Порошенко робили усе від них залежне, щоб застава була максимально більшою.

Але нам це вдалося, і дякувати Богові, ми вважаємо це своєю заслугою. Ми вважаємо, що це дуже корисна річ для місцевого самоврядування.

Про новий районний поділ

Дуже багато ми "билися", щоб нове районування було нормальним. На жаль, ми не змогли на це вплинути. Проблема не в тому, що кількість районів зменшилась. Проблема в тому, що влада абсолютно нелогічно це робила. Фактично вони почасти завалили процес децентралізації. Тому що проблема не в тому, що так чи інакше об’єдналися райони – інколи це був дуже довільний принцип. А в тому, що не примудрилися прибрати такі інститути, як райради та райадміністрації. І наразі не дуже зрозуміло, яка їх роль. Децентралізація задумувалась, щоб таких інститутів не було.

Навіть проект постанови про призначення виборів вони написали настільки незграбно на коліні, що вони порушили, якщо не помиляюся, чотири статті Конституції. Ми їм просто переписали ту постанову, щоб вони не осоромились. Тобто, фактично, зробили за них їхню роботу.

Про завдання "Голосу"

Коли мене обрали головою фракції, я сказав колегам, щоб вони не малювали собі величезних рожевих планів. Кожен з вас мріє про якусь кар’єру, має якісь амбіції. Насправді є тільки три завдання. Перше – не розвалитися. Бо ви всі розумні, а розумним в одній команді дуже важко вживатися. Даруйте на слові, якщо є прошарок дурнів, то такою командою легше керувати. Друге – відбутися. "Слуги" дуже добре робили: розподілили свої сили так, щоби в кожному комітеті мати свою більшість. У кожному комітеті вони мають голову фракції. А ми далеко не у всіх комітетах представлені, бо нас мало. Ми розуміли, що в таких комітетах впливати можна тільки за таких обставин, що кожна людина, яка знаходиться у комітеті, мала за рік набути достатньо авторитету, щоб з тобою рахувалися, тебе слухали. Це була друга мета, і без перебільшень – ми її досягнули.



Третя історія – я говорив колегам, щоб не дивилися дуже на рейтинги. Рейтинг – це лише інформація для роздумів. І рейтинг має значення тільки тоді, коли відбуваються вибори.

Про рейтинги

Я одразу казав усім колегам, бо достатньо багато історій бачив, і все ще маю добру пам’ять, щоб це не забувати – рейтинг, який в нас буде одразу після заходу в Раду, неодмінно буде нижчим, ніж на "вході". Рейтинг за партію на парламентських виборах – це кредит довіри, це аванс. Бо жодних справ за нами нема, бо об’єктивно – ми тільки створилися. І цей рейтинг буде падати, бо показати, що ми щось зробили, буде дуже важко. Тому що в нас можливості обмежені, щоб щось зробити. Ми не цікаві журналістам, ми для них – "мале пиво". А інформаційний привід – це той, хто має величезний бекграунд, або ти при владі і ти – ньюзмейкер. Тому нам дуже важко "достукуватись" до ЗМІ, не маючи багато грошей.

На які регіони орієнтується "Голос"

Нам часто закидають, що ми партія Західної України. Це не є так. Але є правдою те, що в нас на Заході підтримка трохи більша, ніж на Сході. В центральній Україні вона в нас трохи недоопрацьована, бо свого часу в нас просто не вистачило необхідної кількості людей, щоб там "зачепитись" за підтримку. Там у нас підтримки є достатньо, але немає своїх людей. Тому на сьогодні, зрозуміло, що у нас достатньо великий рівень підтримки на Галичині. Непогано виглядає також Закарпаття, зокрема, Ужгород. У нас є певні шанси на Волині. У нас достатньо притомно виглядають Житомир і Бердичів. Є певні шанси у Вінниці. Черкаси – дуже потужно виглядають. Попри всі нюанси та міцні позиції "Слуг", ми маємо непогані позиції у Києві.



А ось на сході в нас ситуація складніша. Але в нас точно буде певна кількість населених пунктів там, де ми маємо вкластися, щоб показати гідний результат. "Покрити" там цілий регіон нам поки що не до снаги – через відсутність мережі й достатньої кількості людей, часу. Але це не означає, що ми маємо заплющити очі на цей регіон.

Про Вакарчука, який склав мандат

Питання відходу Вакарчука від парламентської діяльності сприймалася як проблема назовні, але ніколи не була проблемою для нас. Криза – це явище, яке має внутрішню природу і наслідки. Тому відхід Вакарчука – це точно не криза. Давайте таке порівняння: у київському "Динамо", коли грав Ярмоленко, навіть тренери скаржилися, що коли команда не могла знайти своєї гри, вони робили дуже просту річ – шукали на полі Ярмоленка, давали йому пас, а він далі щось уже робив. Коли Ярмоленка продали, а до того ще не виріс Циганков, то кожен почав відпрацьовувати більше, і команда грала краще. Це – те саме. Яка ж це криза? Це навпаки – нові можливості.

Після того, як Слава вирішив, що він полишає депутатську діяльність, у нас журналісти з’ясували, що у нашій фракції є не тільки Вакарчук. А є і люди, які щонайменше не гірші від нього.

Про те, чи об’єднаються опозиційні сили в один альянс

Першою фракцією, яка пішла в опозицію, була ОПЗЖ. Ви собі уявляєте таке об’єднання? Я не уявляю. Тому сам по собі факт наявності опозиційності – і артикульованої, і практичної – не є сам по собі причиною для об’єднання. Тому що при всій моїй неповазі до ОПЗЖ, і при всій моїй умовній повазі до конкретних людей з фракцій "Батьківщина" та "ЄС", ми є політичними конкурентами. І ми дуже по-різному дивимося на багато питань. "Батьківщина" є лівою, і це абсолютно очевидно. "ЄС" є консервативною фракцією, а ми є право-ліберальною. Але є речі, по яких ми сходимося. І є речі, по яких ми узгоджуємо позиції, і будемо робити це й надалі.



Простий приклад, безпосередньо із політикою не пов’язаний, але дуже характерний і дуже красномовний. В країні купа проблем – війна, бюджет, падіння промисловості, пандемія коронавірусу, місцеві вибори і все, що з цим пов’язано. Ми тиждень розглядали гральний бізнес! От найбільш гостра проблема, яка зараз стоїть перед Україною – це гральний бізнес! Я розумію, що депутатів абсолютно не люблять, але повірте мені – депутатський час надзвичайно дорогоцінний. А витрачати дорогоцінний час, тиждень розглядаючи "ігорку" – для мене це була жахлива історія.

Але я зараз не про це. У нас не було сил, навіть якби ми об’єдналися, щоб цей закон "збити".

Є питання, по яких ми не можемо не бути союзниками, спільниками чи партнерами. Але ми є політичними конкурентами, і на величезну кількість речей ми дивимося по-різному. У кожного з нас є своя доля, тому формальних чи неформальних підстав для об’єднання у нас нема.



Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram