Великі черги, штовханина та "змагання" за найкращий одяг – саме таким є день завозу в секондхендах.

Ми вирішили випробувати на собі це, та з’ясувати чи справді можна одягатися якісно та недорого, йдеться у публікації газети "Молодий буковинець".

"Що ж вони так довго?"



Вирушаю в магазин секондхенду на вулиці Головній. Вже здалеку помічаю невеличку чергу людей, близько 10 осіб. До відкриття ще 30 хвилин. Що довше чекаю, з’являється все більше людей.

– Сьогодні, на щастя, не так багато людей зібралося. Минулого разу неможливо було пройти сюди, а хороший одяг швидко розбирали, не встигла собі знайти щось. Я часто сюди ходжу, це дуже вигідно, можна купити практично новий одяг за копійки, – розповідає пані Наталія.

Вже за кілька хвилин збирається чималий натовп. Хтось чекає біля самих дверей, хтось сів на сходах, інші поки п’ють каву біля сусідньої мінікав’ярні та поглядають на двері, щоб нічого не пропустили.



– Скільки ще залишилося часу? Що ж вони так довго? – запитує дівчина неподалік мене.

– Уже рівно дев’ята, вже мали б відчиняти, – відповідає жінка, що стоїть біля самих дверей. – Я вже майже годину тут сиджу. Можливо, потім ще встигну збігати в магазин, що є на ринку.

У натовпі не тільки літні люди, а й чимало молоді. Оксана – одна із них. Дівчина розповідає, що в секондхенди ходить досить часто, особливо в дні завозу.
– Це дуже класна штука. Якщо пощастить, можна знайти навіть брендові речі дуже хорошої якості. Наприклад, таких брендів, як: H&M, Fendi, New look, Adidas і багато інших. До речі, ця блузка – від Zara, в магазинах вона б коштувала від тисячі гривень, а я її придбала за 62, і вона майже нова, – ділиться дівчина.
Як зазначає Оксана, купувати в секондхендах не тільки вигідно, а й цікаво.

– Це схоже на перегони: хто встигне вхопити якусь хорошу річ. Ти бігаєш по магазину, мало не б’єшся за одяг, це як своєрідна розвага, – додає Оксана.

"Нікому не віддавай одяг, що знайшла"

Кілька хвилин по дев’ятій – і нас впускають у магазин. Відразу починається штовханина. Раптом відчуваю удар в руку, потім ще один. Бабця, що стояла позаду мене, почала напролом бігти до входу. З труднощами, але таки потрапляю всередину.

Продавці стежать, чи всі в масках, кільком роблять зауваження.



Біля входу стоїть охоронець. Певну кількість людей впускає, інших просить зачекати. Пізніше, коли покупці вже виходять, запускає тих, хто залишився біля входу.

Підходжу до вішалок з літнім одягом. Приглядаю щось для себе. Минуло лише кілька хвилин, як люди вже несуть гори одягу в примірочні.

Помічаю гарну футболку, починаю розглядати. Тут же підбігає жіночка забирає її, каже, що вона її тут залишила, і йде.

– Треба все робити дуже швидко, і нікому не віддавай одяг, що знайшла. Ти, напевно, вперше тут, не знаєш, що і як, – каже бабуся, що розглядала одяг поруч.

Дрібніші речі розмістили у великих дерев’яних коробках. Окремо розміщені білизна, шкарпетки, ремені, іграшки та інші дрібниці. Жінка поруч знайшла на дні коробки ще запаковані бежеві шкарпетки, одразу починає все перебирати та забрати всі упаковки.

Хороших речей справді багато, і вибір теж великий. Тут і жіночий, чоловічий, дитячий одяг, і взуття, білизна, головні убори, іграшки, і речі для дому. Є і сильно зношений одяг, але його менше.

Для себе вибираю сорочку та светр, вийшло на 83 гривні. Речі і справді виглядають як нові. Згодом знаходжу ще один светр, цього разу грубший, майже новий. Заважує на 95 гривень.



Тим часом біля каси вже утворюються черги. Більшість несе із магазину повні пакети одягу. Кількість при вході не змінюється, одних впускають, інші лише приходять.

Аліна Книжник

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram