Десять років у сфері обслуговування, робота барменом і керуючим рестораном. А потім — повномасштабна війна.
"Війна почалася — треба було йти захищати країну", — коротко пояснює своє рішення Валентин, позивний "Кінжал", нині головний сержант другої парашутно-десантної роти легендарної 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.
Історію воїна розповіли у Чернівецькому обласному ТЦК та СП.
Позивний Валентина з’явився випадково — у 2022-му він носив великий ніж "як у фільмах зі Сталлоне".
"Так дали, так і закріпилось", — усміхається воїн. Свій бойовий шлях розпочав у Десантно-штурмових військах. Фізична форма після років тайського боксу допомогла швидко пройти відбір, але армійська реальність була зовсім іншою.
"Я думав про казарми та навчальні класи, а потрапив у ліс узимку. Було важко, але хлопці допомогли адаптуватися".
Перший справжній бій — оборона біля Краснопопівки на Донеччині. Гради, танки, міномети.
"Перший приліт, і я зловив ступор. Не знав, що робити. Добре, що поруч були досвідчені хлопці ще з 2014-го".
Згодом він зрозумів: витримати фізичне виснаження легше, ніж моральний тиск.
"Найважче — втрачати побратимів. Особливо, коли залишаєшся без командира і мусиш сам приймати рішення".
Силу триматися дають діти, він каже: "Дивишся TikTok — діти з окупованих територій, ті, хто втратив батьків. Вони ні в чому не винні. І саме за них найбільше хочеться боротися".
Його найбільша гордість — штурм Кермозинівки, що на Луганщині, у 2023 році, коли разом зі старшим лейтенантом Рубцовим витягнув трьох тяжкопоранених.
"Вони залишилися інвалідами, але вижили. Це було найважче і найцінніше".
Тоді ж відбувся момент, схожий на кіно: "Ми були в оточенні, боєкомплект закінчувався. І раптом з боку ворога проривається наша МТЛБ. Хлопці вивезли нас звідти. Це було неймовірно".
У нагороду за цей бій Валентин отримав особисто від Головнокомандувача ЗСУ генерала Олександра Сирського "Золотий хрест".
"Це одна з небагатьох солдатсько-сержантських відзнак, яку просто так не дають. Її треба заслужити. Для мене це велика честь".
Його талісман — пожмаканий файлик із дитячим малюнком від сестри та іконкою від бабусі. Воїн каже: "Без нього на бойовій — як без захисту".
Перемогу "Кінжал" бачить у поверненні кордонів 1991 року. Як кримчанин, він мріє знову побачити рідний дім. Але понад усе хоче, щоб перестали гинути люди. А після війни — створити сім’ю і мати дітей. "Це найбільше бажання".
І коротке слово до тилу: "Хотілося б більше поваги до військових. Ми не обрали цей шлях — ми стали на захист, щоб інші могли жити мирним життям".
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
