Подружжя Ілля і Домка Бабюки відсвяткували золоте весілля.

Чоловік та жінка розповіли, як вдалося пронести через роки кохання та відданість, йдеться у публікації "Молодого буковинця".




Весняний сонячний день 11 квітня 1970 року став найщасливішим для молодих Іллі та Домки – тоді вони розписалися у сільській раді. Дівчина одягнула свою вихідну сукню. Весілля не справляли, бо були обоє з незаможних родин.

"Навіть не віриться, що ми прожили разом пів століття. Літа пролетіли, ніби одна мить, – роздумує пані Домка. – Нас поєднали доля і Бог. Не уявляю своє життя без Іллі. Це як птах без одного крила. Постійно відчувала його підтримку. Ми були як одне ціле. Прожили так, як написано у Святому Письмі".

Познайомилися Ілля та Домка у 1968 році на храмовому святі в селі.

"Мене запросила його двоюрідна сестра, з якою ми разом працювали, – пригадує пані Домка. – Тоді я вперше побачила Іллю, і він мені одразу ж сподобався. Такий гарний високий хлопець, уважний до мене. Серце затріпотіло в грудях, ніби щось віщувало".

"Домка мені теж приглянулася – вродлива, скромна. Ми почали зустрічатися. Тоді обоє вже працювали в Чернівцях, то ходили в кіно, гуляли в парку, – каже пан Ілля. – Через два роки вирішили одружитися. Шлюб зареєстрували у сільській раді. Весілля не планували, бо не було за що.
Не мали навіть власного житла. Та потім я отримав квартиру на роботі. Діти народилися – спершу син, потім донька. Це було таке щастя! Довелося багато чого пережити, але ми долали всі труднощі разом із дружиною. Ніколи не оглядалися назад, а намагалися йти вперед.
Ми не нажили великих статків, зате змогли зберегти свою сім’ю, дожити до золотого весілля. Не тільки не втратили щирості своїх почуттів, а й набули нових – взаєморозуміння, повагу, дружбу. Я вдячний дружині за прожиті щасливі роки. Люди кажуть, що перша жінка – від Бога. І в мене вийшло одне кохання на все життя. Ми завжди були разом. І зараз ніколи не розлучаємося. Навіть почали однаково думати і говорити. Не уявляю, як би я міг жити без своєї Домки".



"Зберегти шлюб протягом років нам допомогли любов і повага, готовність разом долати всі життєві труднощі, – вважає пані Домка. – У подружньому житті головне – розуміти та уступати одне одному, не показувати своє "я", вміти прощати. Бо всяке буває – посперечалися, розійшлися по різних кімнатах. А потім думаєш: "Через якусь дрібничку таке робити" – і вже йдеш миритися. Для нас основним завжди була наша сім’я. Усього добивалися самі – ніхто не допомагав. Іллю поважала за те, що був надійним, чесним, вірним. Оглядаючись на прожите, розумію, що була щасливою жінкою".

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram