Окрасою і гордістю Чернівців є ансамбль резиденції митрополитів Буковини й Далмації, внесений до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Знаходиться споруда на вулиці Коцюбинського. До 1940 вона носила ім’я митрополита Володимира, а з з 1944 – українського письменника.
На височині Домінік 1783 року вже були зведені палати владики, коли єпископ Досифей (Хереску) приїхав до Чернівців. Тоді Панська гора стала Єпископською. Наприкінці ХІХ століття її перейменували на гору Габсбург.
Тодішня будівля єпископської резиденції була дерев’яною і стала непридатною для проживання. Отож владика Євген Гакман почав клопотати перед австрійською владою про будівництво нової резиденції. В 1860 році отримав позитивну відповідь. 30-річному чеському архітектору з Відня Йозефу Главці доручили розробити проект, який затвердив сам цісар.
Будівництво резиденції розпочалося 13 квітня 1864-го: освятили місце і заклали перший камінь. Через хворобу Главки воно затягнулося на довгих 18 років. Вартість робіт становила один мільйон 750 тисяч флоринів. У місті запрацювали два цегельні і керамічний заводи, які Главка інспектував сам. В оздобленні фасадів та інтер’єрів використовували натуральне каміння, видобуте в Карпатах і Подністров’ї. Деревина була з лісів Православного релігійного фонду Буковини.
Кожну цеглину ретельно вимірювали та перевіряли на звук. Один майстер міг класти вдень не більше сотні цеглин. У величезні чани з розчином додавали курячі яйця. З черепиці створили багатоколірний геометричний орнамент, який нагадує традиційні гуцульські килими, розписи пасхальних писанок, буковинські рушники.
Ансамбль резиденції складається з корпусів, розташованих у вигляді кириличної букви "П". У центральному знаходився палац митрополита з просторими апартаментами і розкішними залами. У лівому корпусі були богословська семінарія, теологічний факультет і церква. У правому розмістилися приміщення для монахів і гостей, школа церковних співаків з інтернатом, фабрика з виготовлення свічок, єпархіальний музей.
Унікальна будівля неодноразово зазнавала руйнувань. У 1897 році тут спалахнула пожежа. Під час війни вночі 29 березнят1944 року в резиденцію влучив снаряд. Існує й версія, що пожежа сталася через підпал архівів, які не встигли вивезти. У 1955-му резиденцію передали університетові. Упродовж 1958-1964 років намагалися реставрувати центральний корпус, однак повернути йому колишню велич не змогли. Не вистачило ні коштів, ні матеріалів, ні майстрів, які могли би це відтворити.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
