Фотоательє "Антошка" вважалося найбільш вишуканим – стіни були оформлені темним деревом. Там були віденські меблі у стилі ампір та чотириметрові дзеркала з богемського скла.
У фотоальбомах багатьох чернівчан збереглися давні світлини родичів – серйозних, у парадному вбранні, гарно причесаних.
"Отримав найвищі цісарські відзнаки"
Перше фотоательє у Чернівцях, ймовірно, знаходилося на вулиці Hauptstrasse, 36 (зараз Головна, 17) – навпроти колишнього готелю "Молдавія". Про це свідчать рекламні листівки, що збереглися до наших днів. У цього фотоательє фотографами були двоє чернівчан із однаковими прізвищами Багринович. За дослідженнями Олександра Трачуна, Г .Багринович був досить відомим фотографом, до якого містяни ходили "на знимку". Він був одним із перших українців, які брали участь у міжнародних фотовиставках у Брюсселі та Парижі, де став володарем медалей.
В адресній книзі за 1898 рік за цією адресою значиться і прізвище фотографа Теодора Багриновича. Чи був він родичем свого однофамільця – невідомо. Зате відомо, що тут зафіксували себе на світлинах кілька поколінь чернівчан. Це фотоательє проіснувало до 1915 року. Опісля у цій будівлі розміщувалося фотоательє "Брюль" або "Брати Брюль". У радянський період на верхньому поверсі була фотомайстерня В. Неймана.
"Бажаєте мати вдалий фотознімок – звертайтеся до нашого відомого фотографа пана Ерліха" – такою рекламною вивіскою заманювали чернівчан. Це фотоательє існувало протягом 1923-1926 років на вулиці Ольги Кобилянської, 15.
У 1923 році на місці нинішньої аптеки-музею, що на вулиці Кобилянської, 43 (тоді Панська, 47), була приватна майстерня придворного фотографа Йогана Кржановського під назвою "Мистецька фотографія". Він отримав найвищі цісарські відзнаки і був премійований на світових виставках золотими та срібними медалями.
У 1940 році в будинку №12 на вулиці Ольги Кобилянської відкрили фотосалон пана Антошки, світлини якого досі прикрашають видання з історії міста. Його оформлення було досить вишуканим. Обабіч вхідних дверей дві великі скляні вітрини, прикрашені овальними дзеркалами та вставками з богемського скла.
Стіни оформлені темним деревом, меблі в стилі ампір, виготовлені у Відні з чорного мореного дуба, оздоблені інкрустацією, перламутром та прикрашені литвом позолоченої бронзи. Стіл, диванчик, шість стільців. Особливий шарм приміщенню надавали великі чотириметрові дзеркала. За радянських часів фотоательє продовжувало працювати, але втратило свій лоск, оскільки інтер’єри знищили, меблі викрали. Залишилося тільки дзеркало, яке не змогли винести.
"Фотографій замовте шість тим часом"
Відома фотографія Ольги Кобилянської та Лесі Українки була зроблена у фотоательє Яна Кржановського 1901 року. Заклад розміщувався на розі нинішніх вулиць Кобилянської та Кохановського на першому поверсі будинку №16 (зараз магазин жіночого одягу). Про те, що це був досить поважний заклад, свідчить реклама, яка збереглася.
– Під час одного зі своїх візитів до Чернівців Леся Українка , прогулюючись із Ольгою Кобилянською вулицею Панською, вирішила зайти до ательє і зробити на пам’ять світлину з подругою, – розповіла директор Муніципальної бібліотеки Леся Щербанюк. – Правда, Леся Українка мала до фото претензії, про що написала в листі Ользі Кобилянській від 17 червня 1901 року: "Фотографій замовте, будьте ласкаві, шість тим часом. Єсть деякі дефекти в тому знімку, то я щось не знаю, чи замовляти більше. Пораджусь з вами, приїхавши".
Проіснувало фотоательє Кржановського десь до 1910 року. Потім тут відкрили магазин, де продавали швейні машинки. У 1910-1911 роках у цьому будинку відкрили ательє сучасного фото "Rubens", про що свідчить збережена рекламка.
У своїй книжці "Ательє на старій вулиці міста, що пахло корицею й кремом Nivea" Наталія Гриценко згадує про фотоательє Зало та Якоба Брюллів, "Lux" Ніколая Бондареску, "Selecsi" А. Марчевича, "Modern" Й. Вегірюка, фотографів А. Кайнца і Д. Фурманна. Тут дуже любили фотографуватися чернівецькі дами – елегантно зачесані, у капелюшках. І обов’язково приходили молодята зробити весільну фотокартку: наречена – у скромній білій сукні й довгому вельоні, наречений –у чорному костюмі, циліндрі та шкіряних рукавичках.
Як свідчать давні світлини, чернівчани часто фотографувалися на міських вулицях та площах. І вони "продовжують жити поміж простором і часом як спомин, допоки його хтось береже як свою дорогу реліквію", писав письменник Георг Дроздовський.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
