Невідома Буковина: успішні жінки навчали бідних дітей

У старих Чернівцях багато відомих подружніх пар були активними у громадському житті. Вони розвивали національну справу, відкривали садки, школи, курси.

Перед Другою світовою війною у місті існувало дуже багато товариств, спілок і організацій. Всі, хто був небайдужим і мав якусь ідею, об’єднувалися і працювали разом. Часто активними були і чоловік, і дружина. Вони були вірними і в любові, і в громадських справах.



– Чимало буковинських родин активістів багато чого досягли, – розповідає Оксана Гнатчук, кандидатка історичних наук, доцентка ЧНУ імені Ю.Федьковича, авторка монографії про українські жіночі організації на Буковині наприкінці XIX – початку XX століття.– Це були родини однодумців. Ольга Кобилянська сказала: "Коли людина приходить на цей світ, то природа їй не каже: ось ти, жінка такого-то і такого-то чоловіка. Природа каже: ось ти, будь сама собі ціллю". Бо тільки успішна, вільна жінка зможе виховати хороших дітей.

Ольга та Володимир Гузарі

У міжвоєнний період, мабуть, найдієвішими у житті міста були Ольга та Володимир Гузарі. На честь Ольги Гузар у місті названо вулицю. Вона була активісткою жіночих організацій, публіцисткою, перекладачкою, а її чоловік Володимир – лікар, був головою музичного товариства "Буковинський Кобзар" та членом правління товариства "Український народний дім", почесним членом академічного товариства "Чорноморе", членом спортивного товариства "Довбуш". На громадські справи Гузарі не шкодували ні власного часу, ні грошей. Також вони підтримували тогочасну українську пресу.



"Ольга Гузар жила за часів Австро-Угорщини, а згодом Румунії, – розповідає Оксана Гнатчук. – Австрія не забороняла існування українських товариств. Хто був членами цих жіночих організацій? Здебільшого жінки успішних чоловіків, але не тільки вони. Це була інтелігенція. Жіноцтво Чернівців було дуже активним. Для Ольги Гузар було дуже важливим, аби кожна дівчина, кожна жінка отримала освіту. Тому жіноцтво влаштовувало майже щоліта курси для неписьменних дівчат. У 1930-1932 роках Ольга Гузар була головою "Жіночої громади", яка вирішила запровадити у Чернівцях кооперативні курси – переважно для селян. Навчання, як і більшість заходів, відбувалося в Українському Народному домі. Часто до таких справ долучалися відомі діячі. У випадку Ольги Гузар – і її чоловік. Коли йшлося про безкоштовне медичне обслуговування незаможного населення, то товариство "Жіноча громада" відкрило безкоштовну медичну консультацію – порадню. Очевидно, ця ініціатива могла виходити саме від Ольги Гузар, яку в усьому підтримував її чоловік. "Лікарська порадня" була відкрита у Чернівцях у 1932 році. Гузар завжди пропонувала щось дієве, щоби допомогти бідним, убогим. Попри домашні клопоти та виховання дітей, вона встигала бути скрізь – у всіх добрих справах".

Кордуба Мирон і Євгенія

Мирон Кордуба, як і Гузарі, теж народився не у Чернівцях. Відомий історик, залишив після себе багато праць. У Львові та Чернівцях його іменем названо вулиці. Його дружина Євгенія Цигельська-Кордуба була активною учасницею чернівецького товариства "Жіноча громада" та "Кружка жіночої громади" у 1908-09 роках. Вона особливо активно опікувалася дитячими садками, брала участь в їх організації.



Мирон Кордуба був родом із Тернопільщини. Вчився на факультеті філософії Львівського університету. 1894 року слухав лекції Михайла Грушевського і потрапив до невеликого кола його справжніх учнів. Навчався у Віденському університеті, здобув там звання доктора філософії. 1897 року обраний президентом відомого академічного товариства "Січ".

Наприкінці 1900 року поселився у Чернівцях, де працював до 1913 року, у Другій державній гімназії викладав світову історію та географію. Листувався з Іваном Крип'якевичем, з яким підтримував теплі стосунки. Потім працював у Польщі та у Львові, був завідувачем кафедри південних і західних слов'ян історичного факультету Львівського університету. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Лукашевич Ванда та Антін

Ванда Лукашевич – провідна діячка жіночого руху на Буковині, була дружиною довголітнього депутата австрійського парламенту та Буковинського сейму, голови Української демократичної партії Антона Лукашевича.

Антін Лукашевич навчався у Чернівецькій гімназії та вищій школі. Після закінчення навчання працював у крайовому уряді. 1901-го стає віцесекретарем Крайової шкільної ради, а 1914-го – секретарем.

У 1907 році Антіна Лукашевича було обрано послом рейхсрату. В австрійському парламенті, разом з іншими українськими депутатами від Буковини та Галичини, Лукашевич увійшов до створеного "Українського клубу". У 1911 році від "виборчого округу Заставна" був обраний до Буковинського сейму. Активно долучався до організації Буковинського віча. Працював представником уряду ЗУНР в державних установах Австрії.

Його дружина Ванда Лукашевич була головою товариств "Мироносиці" та "Жіноча громада". Також вона була головою "Комітету українських пань". Ванда активно дописувала у газету "Час". Вона писала про проблеми жіноцтва. Коли Ванда Лукашевич померла, на Народному домі в день її похорону висів чорний прапор.


Смаль-Стоцькі Степан та Емілія

Степан Смаль-Стоцький – відомий мовознавець і педагог, громадсько-політичний діяч. Він також входив до братства Апостола Юди-Тадея при греко-католицькій церкві. Відомо, що під час візиту до Чернівців митрополита Андрея Шептицького, він відвідав родину Смаль-Стоцьких, що жила неподалік церкви.
Смаль-Стоцький був професором Чернівецького університету. Співзасновник товариств "Народний дім", "Буковинський Боян", "Руська школа", активний діяч "Руської бесіди". Він уклав першу шкільну граматику української мови. Викладав українську мову та літературу і у Варшавському університеті. У 1885 одружився з Емілією Заревич, дочкою священника.



Емілія Смаль-Стоцька, як і Ванда Лукашевич, була головою товариств "Мироносиці" та "Жіноча громада". Вона організовувала збір грошей на навчання бідних дітей, на придбання теплого одягу для них. Смаль-Стоцька мала великий авторитет серед жіноцтва Буковини. Період, коли вона очолювала "Жіночу громаду", був дуже плідним.

Донька Смаль-Стоцьких Орися (Ірина) – теж була активною діячкою жіночого руху на Буковині, була касиркою товариства "Кружок жіночої громади". Вона проводила курси ручних робіт. Орися вийшла заміж за відомого політичного і громадського діяча, публіциста і поета Остапа Луцького.

Луцький відомий ще й тим, що він був ад'ютантом австрійського князя з династії Габсбургів Вільгельма Габсбурга – Василя Вишиваного.

Остап Луцький народився на Львівщині, був співредактором газети "Буковина". Протягом цих років фактично редагував часопис, що дуже позитивно позначилося на якості матеріалів.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram