Голлівудський актор Алекс Відов розповів про своє дитинство у Чернівцях

Голлівудський актор, родом із Чернівців, Алекс Відов, вперше привіз дружину до свого рідного міста.

Алекс Відов розповів "МБ" про свій шлях в американське кіно, і про те, чи всі тамтешні актори однаково заробляють.



У 1980 році Алексу було 18 років, коли разом із батьками вони виїхали з Чернівців до США. З того часу він бував у рідному місті разів три. Цього разу вперше привіз і дружину-американку Жанет. У них троє дітей та одна внучка.



Колишній чернівчанин знявся у сорока фільмах. Це не головні ролі, але за багатьма роботами глядачі його запам’ятали. Один із знакових його фільмів – трилер "Володарі ночі" 2001 року, де Відов зіграв боса російської мафії. Одна з останніх відомих робіт – бойовик "Закон доблесті" 2012 року, де колишній чернівчанин зіграв наркоторговця Крісто. У цих фільмах у Відова були далеко не епізодичні ролі.

В ексклюзивному інтерв’ю "МБ" голлівудський актор із Чернівців зізнався, як не хотів покидати рідне місто і як Джек Ніколсон змусив його втратити дар мови.

"Знав, що більше ніколи не повернуся до Чернівців"

– Алексе, розкажіть, чим ви займалися у Чернівцях, доки не виїхали звідси?

– Вчився у школі і грав у дитячому театрі. Він був у Палаці піонерів (зараз Міський центр дитячої та юнацької творчості на вулиці Шептицького, – авт.). У 12 років я прийшов у палац у Театр юного чернівчанина – ТЮЧ. Керівником дитячого театру була Міла Полтарак -Штейнберг, яка і привила нам любов до театру. Перші спектаклі я грав на сцені палацу. Так було до 1980 року. Того року ми з батьками виїхали до США. Тоді був ще Радянський Союз, і багато людей емігрували. Виїжджали і ми, євреї. Дорога була довгою – через Європу. Спочатку ми жили у Нью-Йорку, а з 1982 року і досі я живу у Лос-Анджелесі. Мені було 18 років, коли батьки прийняли рішення їхати. Я не дуже хотів виїжджати. Ми прощалися з друзями і плакали. Я мав мрію поїхати у Москву і вступати у ВГІК. Зараз вважаю, що батьки правильно зробили, а тоді думав по-іншому. Я дуже тоді хвилювався, бо знав, що ніколи не зможу повернутися, такі часи тоді були. Поїхав – і все. Років десять ми взагалі не спілкувалися з друзями. Вперше приїхав до Чернівців у 2000 році. Батьківщина завжди залишається Батьківщиною. Декого не бачив цілих 20 років.



– Чим займалися ваші батьки?

– Ми жили в районі теперішнього проспекту Незалежності. Зараз там все забудовано. Коли приїжджаю, завжди йду подивитися на свій будинок, на вікна нашої квартири. Ностальгія завжди. Мама сифони заправляла, з них у Чернівцях продавалася газована вода. Батько на Жучці на складі працював. Мама тоді на наші спектаклі не ходила, вона вважала, що я дурницями займаюся. Це зараз вона вже дивиться мої фільми. До театру у родині ніхто не має стосунку. Дружина Жанет – фармацевт. Дружина ніколи не була в Україні. Я привіз її, щоб вона побачила Чернівці.

– Друзі у Чернівцях залишилися?

– Звісно, ми завжди збираємося разом, коли я приїжджаю. Також ходили до рідної школи №4. Завжди відвідую свій палац, де грав перші ролі.

– У скількох фільмах ви знялися у США?

– Напевно, у 42. Я навіть назв всіх не пам’ятаю. Ще до 2012 року був у Києві. Там знімали один із епізодів фільму "Act of Valor", "Закон доблесті".



– З дитинства мріяли стати актором?

– Так. Навіть їздив вступати у Москву, там було 250 людей на місце, тому не вступив. Коли приїхав до США, то, звісно, актором почав працювати не одразу. Спочатку шукав невеликі театри. Щоб зробити собі резюме, бо без цього важко знайти агента. Зараз у мене вже є свій агент. – Я постійно боявся, що якщо зі мною буде говорити режисер, я не буду його розуміти. Бо ж я англійської не знав. Але інколи режисери навіть не говорили, вони все показували жестами. Довго працював у таких малих театрах. Після ролі у фільмі "Володарі ночі" почав отримувати багато пропозицій. Також озвучую мультфільми, знімаюся у телефільмах. Цей фільм, ми до речі, возили на Канський кінофестиваль.

Всі голлівудські актори завжди вчаться

– Зазвичай, якщо люди кажуть "голлівудський актор", це означає, що має бути обов’язково відомий актор…

– Ми всі працюємо у Голлівуді. Тисячі акторів – відомих і не дуже. А показують одних і тих самих.

– Ще з однією нашою землячкою – Мілою Куніс – ви знайомі?

– Особисто – ні. Ми в одному фільмі знімалися, але у різних сценах, тому не пересікалися. Її чоловіка Ештона Кутчера я часто бачу. Тому що я зранку бігаю, і він теж.



– Чи важко отримувати ролі?

– Напевно, так. Бо ти ніколи не знаєш, що цікавить режисера. Деколи за зйомки у рекламі можу заробити більше. Одного разу рік знімався у телевізійному фільмі. Там серйозний гонорар. Тебе на рік "закривають", і ти нічого не можеш робити. Фільм "Американці" знімався чотири роки. Я щороку проходив проби, і мене запросили на роль аж в кінці сезону. Деколи стільки багато артистів, що з них вибирають.

– Ми читаємо, що у акторів Голлівуда захмарні гонорари…

– Ага, дві людини у Голлівуді отримують великі гроші, а решта бідують. Це неправда. Повірте, ми теж непогано заробляємо. Коли йде фільм, дають з прокату відсотки. Хоча так, ми не отримуємо такі гроші, як відомі зірки. Я завжди казав, що різниця між зірками і не зірками - скільки вони можуть бути без роботи і скільки я.

– Як часто у Голлівуді зустрічаєте зіркових акторів?

– Дуже часто. В кафе можна побачитися. Всі вітаються: "Хелло". Розкажу історію. Майже 20 років тому я отримав роботу, де працював і видатний актор Джек Ніколсон. Для мене він був кумиром. Отож я дивився, розкривши рота, на нього і про все забув. І мене звільнили, бо я не пам’ятав своїх слів, уявляєте. Я дивився на Ніколсона як на божество.

– А пам’ятаєте свої перші враження, коли потрапили у Голлівуд?

– Не хочу вас розчарувати, але що таке Голлівуд? Просто місто. Де є зо дві кіностудії, решта – поза містом. Алея зірок там ще є і все. Часто туристи приїжджають і розчаровано запитують: "І оце Голлівуд?". А, ні. Ще є напис на пагорбі великими буквами: Голлівуд.

– Що робили до Голлівуда, чим займалися, коли приїхали з Чернівців?

– Змінив багато робіт. Працював на складі, був токарем. Бо тут, у Чернівцях, я вчився на токаря у профцентрі. Офіціантом не працював, це було би погано для клієнтів, бо їх хамства я би не терпів. Потім шукав театральної роботи. Спочатку це були такі театри з обідом – люди їдять, а ти там граєш. Так працював і там годували. Таксистом трохи підзаробляв.

– А на актора там вчилися?

– У приватній театральній школі. Досі вчуся. Але дитячий театр у Чернівцях мені багато дав. Зараз, якщо мені треба підготуватися до ролі, я працюю з вчителем один на один. Всі так роблять. Навіть зірки. Деколи займаюся із вчителями, які займалися, наприклад з Ніколь Кідман. Але я плачу за заняття менше. Вона – більше.

– Пам’ятаєте свій перший великий гонорар?

– 600 доларів за день. Не пам’ятаю, скільки днів я тоді знімався. Якщо знімаєшся в інших країнах, все оплачується: переїзд, харчування. Летиш першим класом у літаку. До Києва так літав на зйомки. Спробуйте, як буде можливість (сміється, – авт.).

Наталія ФЕЩУК



З досьє "МБ"

Алекс Відов – американський актор українсько-єврейського походження. Справжнє ім’я і прізвище – Олег Флейшакер.

Народився у Чернівцях 15 квітня 1962 року. Знімається у фільмах, озвучує ролі. Також озвучує мультфільми та комп’ютерні ігри.

Ролі в останніх фільмах: "Затягни мене до пекла" (2009), "Саратовський підхід" (2013, спільний американсько-український фільм), "Праведник" (2014).
Загалом знявся у понад 40 фільмах.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram