Чесно зізнаюся, що я перехрестився, коли стало відомо, що перемогла опозиційна політикиня із Венесуели, що протягом багатьох років відстоює громадянські свободи у своїй країні. Таки справедливість до певної міри існує і не все вирішують могутні світу цього.
Але подальші події таки підтверджують тезу про абсурдність нинішньої світової політики. Бо хто би міг сподіватися, що керівник наймогутнішої військової потуги світу буде радіти наче малюк тому, що його "друг" висловив йому співчуття із невизнанням лауреатства, чим неймовірно потішив та задовольнив хворобливу самозакоханість та амбіційність. Але поміркуймо, що заважало новітньому Гітлеру посприяти отриманню премії, якби він просто декілька місяців тому припинив бойові дії, вивів свої війська із окупованих територій та "гарантував вічний мир".
Шукати логіки у всьому цьому дійстві немає сенсу, бо її просто не існує. Щоб якось згладити цю незручну ситуацію, почали навіть виправдовуватися тим, що термін подання номінантів закінчився у кінці січня поточного року і тому і сталась така прикра ситуація. Але у чому виправдовуватись? Які можуть бути шанси у політика, що погрожує своїм сусідам Канаді та Гренландії насильницьким приєднанням, змінює назву міністерства оборони на міністерство війни, обіцяє пекло у Газі? Дуже сумнівним виглядає приписування саме собі припинення бойових дій у різних частинах світу. Ручкання із відомим військовим злочинцем. Припинення фінансування багатьох гуманітарних програм по цілому світу. Де і у чому ті визначні досягнення, що давали б моральне право на таке визнання миротворця?
Але цинізму сучасної політики немає меж. У мене викликає великий сумнів і тривалість оцього свіжого замирення між Ізраїлем та Хамасом, бо на звільнення десятка заручників із тюрем вийдуть сотні запеклих терористів. Можливо ліквідують назву Хамас, але де гарантія, що не назвуться Намасом і не продовжать свою генеральну мету по ліквідації держави Ізраїль. Цьому конфлікту на Близькому Сході століття, якщо не тисячоліття, тож чи реально таке легке його припинення? Так. Заморозять гарячу фазу на рік чи два. А потім усе спалахне із новою силою.
Та сама ситуація і з миром між Україною та рашкою. Чергові папірці на кшталт Будапештського меморандуму не дадуть тривалого миру, але припинення вогню на певний термін дасть головний результат для політика – нарциса стверджувати, що він приніс мир. Але що буде із ним після отримання бажаного плоду у вигляді премії миру, то вже зовсім інша історія. Хіба ми не чуємо постійно одну і ту ж мантру – якби я був при владі цієї війни не було б. Хіба це не трагікомічно після обіцянок припинити війну за 24 години бачити повну стратегічну імпотенцію впродовж 9-ти місяців і постійні лякалки, що ніяк не переходять у реальні дії. Навіть наша влада заграє із обіцянками висунути його на номінацію, нехай лише досягне бодай зупинення гарячої фази війни. Тож світ переймається лише одним, якби не образити хлопчика.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
