Невідома Буковина: чому сезонні ринки діяли до релігійних свят

100 років тому і раніше у Чернівцях організовували здебільшого сезонні базари, але були й щотижневі. Зазвичай усі ярмарки та базари були прив’язані до християнських свят.

Напередодні релігійних свят селяни виносили продати продукцію, знаючи, що люди її купуватимуть, бо всі готуються до свят. Крім готової м’ясо-молочної продукції, виводили й живу худобу, виносили те, що мають у своєму господарстві. Тобто для багатьох буковинців ярмарки та базари були місцем, де кожен селянин міг продемонструвати, який він господар.



За часів австрійського панування та встановлення військової адміністрації на Буковині цісарська влада здійснювала впорядкування та стимулювання розвитку місцевої торгівлі, зокрема в Чернівцях було впроваджено два ярмарки, оскільки до цього у Чернівцях ярмарків не було. Нормативне оформлення чернівецьких ярмарків було здійснено першим міським статутом, затвердженим у Відні, у якому зазначалося, що "з метою сприяння індустрії та стимуляції торгівлі в місті введено два міські ярмарки на православні свята": на Богоявлення (17 (6) січня) та Петра і Павла (10 (29) липня). На них кожен міг вільно з’явитися і, маючи оплачений патент, привезти незаборонені товари.

Тривалий час торгівля на Буковині, і в Чернівцях зокрема, розвивалася на основі старих цехових засад, а також традиційних ярмарків і базарів. Різноманітною була і спеціалізація торговців. У 1861 році зерном торгувало 256 осіб, змішаними товарами – 100, борошном – 84, фруктами – 68, вином – 62, великою рогатою худобою – 57, сіллю – 47 тощо. Характерно, що найбільше цих торговців концентрувалося у Чернівцях, Садогурі і околицях міста.



До слова, на території Садогури, яка тоді була окремим населеним пунктом, тривалий час діяв один із щорічних ярмарків. Пізніше у рішенні Придворної канцелярії від 1801 року про відновлення цьому поселенню міського статусу визначалося проводити в Садогурі чотири щорічних ярмарки в установлені дні: 25 січня, у понеділок після Вербної неділі, у понеділок після Пасхи та 18 жовтня. Декретом від 1820 року в Садогурі визначено влаштовувати вже вісім щорічних ярмарків. У документі також було зазначено, що для проведення ярмарків у Садогурі необхідно обладнати місце, поблизу якого має бути пасовисько та свіжа питна вода, а також забезпечити необхідні умови для торговців та відвідувачів.

Такі умови були створені, й вже у 1811 році відбувся перший Садгурський ярмарок продажу худоби. Історичні джерела засвідчують, що у XIX столітті майже вся велика рогата худоба, що направлялася з Росії на Буковину як офіційно (через митницю у Новоселиці), так і контрабандою, продавалася на ярмарках у Садогурі. Крім худоби, у Садогурі щороку продавалася також значна кількість зерна, овечої вовни, необроблених шкір.

Однак поступово значення ярмарків в Садогурі та в Чернівцях дещо знижується, оскільки з’являються нові більш організовані форми торгівлі – біржи, торгові компанії, мережа магазинів, перехід від оплати золотом і сріблом до паперових грошей, торгівля в кредит, а також розвинулася залізнична мережа. Тому Садогурський ярмарок, так само як і Петрівський (про історію цього ярмарку читайте у наступних номерах), зійшов до рівня звичайного щотижневого базару.
Під час Першої світової війни ярмарки у місті не проводили, а політика централізації нових румунських володарів краю призвела до втрати Чернівцями центру адміністративного значення, проте відкрила нову можливість самоствердження для міста як вагомого промислово-бізнесового центру в Південно-Східній Європі. Чернівці набули значення головного місця зосередження експорту сільськогосподарської продукції, м’яса та худоби із Бессарабії та Молдови.



У Чернівцях діяли 22 транспортно-експедиційні компанії. Активно функціонувала чернівецька біржа. Нестача місць для торгівлі у її недостатньо великому приміщенні на вулиці Поштовій не вистачало, що сприяло розвитку тіньової економіки.

У 20-х – на початку 30-х років XX століття у місті Чернівці організовувалися неодноразові виставки-ярмарки. Ініціаторами їхнього проведення були як різні румунські товариства, так і урядові установи, насамперед міністерство праці. У 1934 році була організована торгова експозиція фруктів, яку облаштували в саду Національного будинку. Її відкриття розпочалося з богослужіння, виступів міністра І. Ністора та міських посадовців. Цим було фактично започатковано "тиждень фруктів".

У рамках згаданого заходу влаштовувалися виставки та торгівля продуктами садівництва у саду ресторану Дрегуляну, на площі В. Александрі (там розташувалися оптові та роздрібні торговці) та площі Грігоре Гіка Воде (де пропонували свою продукцію селяни). Такий захід був наочним виявом зацікавлення з боку держави національною економікою.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram